Багатограннiсть людськоï натури (за романом М. Булгакова Майстер i Маргарита)

Роман М.О. Булгакова Майстер i Маргарита є одним iз найяскравiших
творiв. У ньому переплелись час теперiшнiй (час написання роману) та час
минулий (час приходу сина Божого на землю). У теперiшнiм часi ми бачимо
боротьбу розуму, освiченостi з нiсенiтницями, жадiбнiстю та нечемнiстю.
З найперших сторiнок роману автор показує, що нечемнiсть повинна
бути покарана. Так, директор МАССОЛIТА Берлiоз заплатив життям за
своє ставлення до творця всього людства. Вiн, не знаючи про те, що
сперечається iз самим дияволом, висловлював своє нехтування
вищими матерiями, не занурюючись у глибину проблеми.
У своєму романi Майстер i Маргарита Михайло Опанасович Булгаков
яскраво зобразив нам так звану тему вибору. Це перш за все
стосується проблеми вибору Маргарити мiж гарним життям з багатим
та люблячим чоловiком та справжнiм щастям iз вбогим та нiкому не
потрiбним письменником — Майстром. Також ми бачимо проблему вибору
Понтiя Пiлата мiж своïм обовязком i здоровим глуздом, своïм
бажанням. Понтiй Пiлат зробив свiй вибiр, але виявилось, що вiд нього в
даний момент зовсiм нiчого не залежить. Прокуратор знав, що, оголошуючи
смертельний вирок Iєшуа, робить жахливу помилку, котру виправити
буде неможливо. У його мозку плутаються думки, вiн розривається
мiж роботою та сумлiнням.
Майстер i Маргарита зустрiлись одного разу на вулицi i вiдразу, з
першого погляду зрозумiли, що вони створенi один для одного. З того часу
мiж ними виникло почуття кохання . До цього героïня жила в чудовому
будинку зi своïм чоловiком, котрий ïï кохав та
задовольняв всi бажання, але, незважаючи на все це, Маргарита не була
щасливою у шлюбi з ним. Жiнка мала все, що бажала, та грошi не приносили
ïй щастя. Все це вона погодилась вiддати заради того, щоб бути
разом iз Майстром, який мешкав у напiвпiдвальному примiщеннi i
єдиним заняттям якого був роман, котрий вiн писав. Це була
розповiдь про Понтiя Пiлата, всевладного прокуратора. У своєму
творi Майстер бачив сенс життя, а Маргарита його надихала. Коли роман
був завершений, прохання Майстра надрукувати його твiр було вiдхилено.
Почали зявлятися рiзнi критичнi замiтки та статтi в газетах. Майстер
дуже переживав з приводу цих статей, й так сильно, що наважився навiть
спалити головну працю свого життя. Пiсля цього вчинку Майстер зовсiм
заблукав у власних жахах та сам звернувся за допомогою до
психiатричноï лiкарнi.
Заради того, щоб повернути свого коханого та помститись кривдникам,
Маргарита йде на компромiс з Воландом та його свитою. Вона
погоджується продати свою душу дияволу, зробитись вiдьмою i на
деякий час побути королевою балу в Сатани. Разом з тим Маргарита не
втратила своєï душевностi i на питання Воланда про найбiльше
ïï бажання, врятовує нещасну мученицю Фрiду вiд докорiв
сумлiння, замiсть того, щоб повернути собi Майстра. У кiнцi ïï
найбiльше бажання здiйснилось. Майстер i Маргарита залишились навiк
разом, i ïм було даровано спокiй. Усiх останнiх, хто пiддався
спокусам диявола, було покарано.
Роман Майстер i Маргарита був твором, який принiс Булга-кову свiтову
славу. Доля письменника дуже незвичайна. Поява у 1962-1967 роках
декiлькох вагомих i до цього невiдомих творiв Булгакова, який був знаний
у Росiï i Європi головним чином як автор пєс Днi
Турбiних i Зойчина квартира, перемiстило його iмя в ряд найкращих
росiйських письменникiв.
Вiн був митцем, якого не визнавали впродовж життя. Деякi пєси
Булгакова забороняли ставити в театрах, його твори не друкувались. Автор
хотiв принести користь своïй краïнi, працюючи режисером, але
його не приймали на роботу за спецiальнiстю. У цьому була його
трагедiя.
Героï роману проявляють себе по-рiзному, залежно вiд обставин.
Почуття й оточення, якi визначають вчинки, яскраво показанi в романi на
прикладi Пiлата Понтiйського i Iєшуа Га-Ноцрi. Мирний фiлософ
Iєшуа був схоплений за своï проповiдi, в яких згадував iмя
iмператора i казав: настане той час, коли не буде влади нi кесарiв,
нiякоï iншоï влади. Сповiдуючи доброту i справедливiсть,
називаючи людей добрими, Iєшуа Га-Ноцрi постає перед
представником римськоï влади в провiнцiï Пiлатом Понтiйським.
Спочатку Пiлат ставиться до Iєшуа байдуже, як до звичайного
заколотника, який закликає народ розгромити храм: прокуратор
подивився на заарештованого, подумав про те, що простiш за все було б
вигнати з балкону цього дивного розбiйника, промовивши тiльки два слова:
Повiсити його. Байдужiсть базується на тому, що набридла така
робота, що у нього болить голова i йому легше було б швидше закiнчити з
цiєю справою i пiти в темну кiмнату вiдпочити. Булгаков
показує, що Пiлат — звичайний чоловiк, якому не
подобається безсуттєвiсть його справи: якi ще нiкому не
потрiбнi запитання йому доведеться задавати. Але в той же час Пiлат
є прокуратором, i вiн повинен робити свою справу — карати
або милувати. Тут Пiлат показаний людиною, яка поважає закон,
своï обовязки, людиною, яка не може, вiрнiше, боïться пiти
проти закону. Це i вiдiграло роль у затвердженнi Пiлатом вироку, який
був винесений Малим Синедрiоном Iєшуа. Булгаков показує Га-
Ноцрi в романi особистiстю, яка висувала нестандартнi, незвичайнi
iдеï, примусила Пiлата вiдчути iще щось, окрiм свого головного
болю, вiдчути, що iснує свiт, якому хотiв присвятити себе
Iєшуа. Римський прокуратор бiльше не хоче смертi Iєшуа,
намагається врятувати його, дає йому нагоду, якою
Iєшуа не скористався, так як це, тобто брехня, могло порушити його
принципи: Слухай, Га-Ноцрi,- заговорив прокуратор, дивлячись на
Iєшуа якось дивно: обличчя прокуратора було грiзним, але очi були
турботнi,- ти коли-небудь казав що-небудь про великого кесаря?
Вiдповiдай: казав? Або не казав?- Пiлат протягнув слово не дещо бiльше,
нiж це повинно бути на судi i вiдправив Iєшуа в своєму
поглядi якусь думку, яку начебто хотiв навiяти арештанту.
З останнiх сил намагається Пiлат-чоловiк врятувати вiд
смертноï кари Iєшуа. Але коли той зiзнається в промовi
речей про кесаря, Пiлат-прокуратор затверджує смертну кару.
Письменник хотiв показати непримиреннiсть двох протилежних сторiн
людини: Пiлат як людина не хоче страти доброго фiлософа, але згiдно iз
законом вiн не може допустити промов Iєшуа про iмператора, якi
можуть сколихнути народ. До цього примiшується i страх, що вiн
може втратити мiсце прокуратора. Але навiть пiсля того, як Пiлат
затвердив вирок, вiн намагається домогтись звiльнення Iєшуа
Малим Синедрiоном, який у день великого свята повинен був помилувати
одного з чотирьох засуджених до страти.
Людянiсть Iєшуа показана в цьому епiзодi не випадково. Автор
пiдкреслює цим, що навiть перед смертю Iєшуа
залишається вiрним своïм iдеям, якi проповiдував, що цi
iдеï вiчнi.
У романi Булгакова Майстер i Маргарита настiльки тiсно переплелись
реальнi й мiстичнi сюжети, що найчастiше неможливо вiдрiзнити одне вiд
iншого, провести чiткi кордони. У творi є автобiографiчнi епiзоди:
Майстер спалює рукопис роману, щоб потiм вiдновити по памятi, як i
Булгаков, який спочатку теж знищив перший рукопис роману, а потiм
вiдновив його.
Роман Майстер i Маргарита М. Булгаков почав писати у 1928 роцi.
Доведений до 15-го роздiлу, у 1930-му роцi роман було знищено автором, а
у 1932 роцi вiн був розпочатий знову. У цьому романi описується
життя людей 20-30-х рокiв XX ст. Паралельно з цим описом автор
розповiдає iсторiю про Понтiя Пiлата й Iєшуа.
Головною дiйовою особою в романi є Майстер. Вiн iсторик за
освiтою; який, вигравши сто тисяч , купив книг, i покинув свою кiмнату
на Мясницькiй i найняв у забудiвника в провулку бiля Арбату Працю в
музеï покинув i почав творити роман про Понтiя Пiлата. Його другом
була Маргарита. Вона пiдтримувала, коли герой падав духом, примушувала
продовжувати писати роман. Твiр було закiнчено, прийшов час, коли треба
покинути таємну забiгайлiвку та вийти у життя. З виходом у життя
закiнчилось спокiйне iснування Майстра.
Через деякий час в газетах зявились статтi, в яких автори критикували
Майстра та його роман. Для письменника почалися зовсiм безрадiснi днi.
Статтi не припинялися. У них чулося щось фальшиве та непевне, начебто
автори цих статей говорили не те, що хотiли сказати.
Незабаром Майстер почав лякатися темряви, у нього почалося психiчне
захворювання.
Таким чином, декiлька людей змогли зруйнувати життя Майстра, його щастя,
довести до того, що вiн потрапив до психiатрiчноï лiкарнi. Спочатку
Майстер дуже хвилювався. Вiн зрозумiв, що нiчого не зможе змiнити,
вiдмовився не тiльки вiд свого прiзвища, але взагалi вiд усього в життi.
За всi страждання, перенесенi Майстром, за роман про Понтiя Пiлата, йому
було даровано спокiй.
Левiй Матвiй, прийшовши до Воланда, повiдомив: Вiн прочитав твiр Майстра
та просить тебе, щоб ти взяв iз собою автора i нагородив .його
спокоєм. Але на питання Воланда про те, чому ж вони не хочуть
взяти Майстра до себе, Левiй Матвiй вiдповiв: Вiн не заслуговує
свiту, вiн заслужив спокiй. Хтось вiдпускав на свободу Майстра, як сам
вiн тiльки що вiдпустив ним створеного героя. Цей герой пiшов у безодню,
пiшов без повернення Роман Майстер та Маргарита М. Булгакова — це
твiр, не схожий на iншi. У ньому показана та висмiяна влада одних людей
над iншими. Ця влада виникла багато столiть тому та збереглася до наших
днiв.