Зображення Кирила Тура Брюховецького i Сомка в романi П. Кулiша Чорна рада

Чорна рада П. Кулiша — перший соцiально-iсторичний
украïнський роман, в якому вiдбилися особливостi нацiонального
характеру запорожцiв. В основу iсторичноï романiстики покладено
зображення складних, переломних перiодiв iсторiï, бурхливi
подiï яких зумовили гострi ситуацiï, формували сильнi
характери, безмежно вiдданi своïм iдеям особистостi. Тому роман П.
Кулiша Чорна рада ми по праву можемо вiднести до загалу найкращих
свiтових зразкiв романтичних творiв. Iсторичною основою роману є
подiï, що вiдбувалися в Украïнi в роки Руïни, коли пiсля
Б.Хмельницького (1657) почалася боротьба за гетьманську владу. На
Правобережжi правив польсько-шляхетський ставленик Павло Тетеря. А на
Лiвобережжi, точилася запекла боротьба мiж такими претендентами:
переяславським полковником Якимом Сомком, що був обраний на старшинськiй
радi в Козельцi наказним гетьманом, хоч росiйський цар i не затвердив
його, та кошовим отаманом Запорiзькоï Сiчi Iваном Брюховецьким. 27-
28 червня 1663 року в Нiжинi вiдбулася чорна рада, в якiй брали участь
широкi маси населення, чернь — селянство, мiщани, козацька голота.
Гетьманом було обрано Брюховецького, а Сомка покарано.
Який же висновок можна зробити, прочитавши цей iсторичний роман? Чи
правильний вибiр зробив народ, обравши кошового отамана гетьманом? Чи
справдi вiн вiдстоював iнтереси народних мас? Автор майстерно
змальовує все те лихе, пiдступне, що призвело до мiжусобиць, до
кровопролитноï вiйни. Iван Брюховецький до виборiв являв собою
простоту, щирiсть, обiцяв усiм, хто його пiдтримає, усiлякi блага.
I портретна характеристика автора вiдповiдна: чоловiчок сей був у
короткiй старенькiй свитинi, в полатаних штанях, чоботи шкаповi
попротоптуванi — i пучки видно Так наче собi чоловiчок
простенький, тихенький. Брюховецький шанобливо називав козакiв
товариство миле, моï рiднi братчики, дiтки, з особливою повагою
ставився до старих запорожцiв, говорячи, що у ïхнiх шановних
головах увесь розум сидить. Пiзнiше, ставши гетьманом, промовляє:
Обдули ми дурне мужицтво, обдули мiщан, обдули й старих дундукiв. Ось
справжня сутнiсть Брюховецького. Отже, народ помилився в своєму
виборi.
Зовсiм iншими фарбами змальований Сомко. Автор не приховує
замилування цим героєм, надiляє його найкращими рисами.
Сомко виступає як мудрий державний дiяч. Його iдеал —
соборна Украïна , обєднана пiд гетьманською булавою,
звiльнена вiд пiдлеглостi Москвi.
Дай Боже.., щоб обидва береги Днiпровiï приклонилися пiд одну
булаву!.. Виженем недоляшка з Украïни, одтиснем ляхiв до самоï
Случi, та, держачись за руку з Москвою, громитимем усякого, хто
покуситься ступити на руську землю! Сомко мрiє про сильну державу,
де панувала б правда: Уже пора нам знати, що нема там добра, де нема
правди. Герой виступає втiленням моральних чеснот. Як справжнiй
лицар, не допускає думки про власний порятунок цiною життя Кирила
Тура.
Прийшовши до влади, Iван Брюховецький жорстоко розправляється з
полiтичними супротивниками. У лiтописi Самовидця повiдомляється
про цей факт: Вступаючи в осiнь, о святому Симеонi, того лiТа за
позволенiєм його царського величества наказав гетьман Брюховецький
постинати гетьмана Сомка i Васюту, полковника нiжинського, полковника
лубенського, осавулiв та iнших полковникiв заслано на Москву, котрих на
Сибiр заслано, немало старшини козацькоï.
Отже, народнi маси обрали шлях, яким повинна була йти Украïна,
усвiдомивши свою помилку.набагато пiзнiше. Автор пiдкреслив, що
суперечностi мiж козацькою старшиною i широкими народними масами нiколи
б не вивели Украïну на новий щабель розвитку. Чорна рада П. Кулiша
— роман соцiально-iсторичний. Цей твiр — явище свiтового
рiвня, в якому яскраво розкрито не тiльки iсторичнi подiï й
майстерно вiдтворено украïнський колорит, а й зображено соцiальнi
вiдносини — боротьба станiв, суспiльних верств. Персонажi роману
являють собою живi, неповторнi особистостi, психологiчно й життєво
правдивi.
Найповнiше змальований у творi курiнний отаман Кирило Тур, який
виступає втiленням козацького лицарства, вiдваги, волелюбностi.
Поряд з цим слiд зазначити, що цей образ є найбiльш суперечливим.
У пятому роздiлi автор подає портретну характеристику героя,
пiдкреслюючи у його зовнiшностi силу, енергiю, незалежнiсть. Але разом з
тим П. Кулiш указує й на неординарнiсть постатi Тура словесним
зображенням очей: вони так i грають,-говорить автор,- але враг його
знає — глянеш раз: здається, супиться; глянеш удруге:
моргне довгим усом так, наче зараз i пiднiме тебе на смiх. Про
незалежнiсть натури Кирила красномовно говорить й епiзод зустрiчi зi
Шрамом. Тур виступає захисником запорозькоï честi. Але
необхiдно вiдзначити, що поведiнка героя часто-густо непередбачена,
стихiйна. Вiн пiдтримує Брюховецького У боротьбi за владу й
водночас iде навiть на смерть, рятуючи Сомка. Кирило Тур щиро
шанує гетьмана, але йде на порушення законiв Сiчi, викрадаючи
наречену, яка йому самому подобалася. Цей вчинок назвати смiливим навряд
чи можна, але те, що Кирило намагається допомогти людям, варте
поваги. Важко знайти пояснення поведiнцi героя у сутичцi з Петром.
Спочатку Тур самовiддано кидається на допомогу Петровi, коли той
мало не зiрвався у провалля, i тут же вступає з ним у смертний
лицарський ґерць.
Мужньо перенiс Кирило й кару киями. А коли Сомко чекав у вязницi вироку,
Тур намагався врятувати його цiною власного життя.
Iдеалами цього надзвичайно колоритного героя були козацька воля, честь,
любов до Вiтчизни: Як вода в Чорному морi не переведеться, поки свiт
— сонця, так i в Сiчi до вiку вiчного не переведуться лицарi.
Познайомившись докладнiше з цим героєм, вiдзначаємо його
незалежну, гордовиту, а разом з тим i поетичну натуру, овiяну козацькою
романтикою.
Вiдтворивши в образi Кирила Тура найкращi людськi риси характеру, П.
Кулiш прагнув довести читачевi, що всупереч рiзноманiтним публiкацiям
iсторикiв, якi зображували козацтво тiльки з негативного боку, запорожцi
вартi захоплення. Не тiльки Кирило Тур, а й Пугач, для якого Запорiзька
Сiч тримається на давнiх, предковiчних звичаях, i Петро Шраменко,
який зображений автором у народнопоетичному дусi, i Сомко — мудрий
державний дiяч — виписанi автором з неперевершеною майстернiстю.
I. Франко назвав Чорну раду П. Кулiша найкращим твором iсторичноï
прози в украïнськiй лiтературi. Це дiйсно так, бо вiд ставлення
кожного з героïв залежало майбутнє Украïни. Образи
славного козацтва є оздобою твору, який пiднiс украïнську
лiтературу на новий щабель розвитку колоритним зображенням
iсторичного минулого народу.