Заграва над Каффою
Треба нам пошарпати Каффу, сказав Сагайдачний, вiд
чуваючи ту тишу, коли промовець убирає в себе всi погляди i
юрба не смiє дихнути, щоб не пропустити жодного слова. Каф-
фа це мiсце кляте, де земля не родить, бо солона вода вiд
наших слiз, де щодня продають крамарi наших братiв за море i
зсипають у скринi зароблене на них золото. Тим кривавим золотом
виповнена Каффа, як море водою. Женуть ногайцi на продаж
наших братiв, а крамарi потирають собi руки й пiдраховують
майбутнi баришi.
Промова Сагайдачного справила величезне враження на козакiв. Так говорив
вiн i торiк, i позаторiк перед своïми блискучими походами. Щоразу,
висловивши свою думку, Сагайдачний навмисно замовкав, щоб кожному
здавалося, нiби вiн прийшов до такого самого висновку самотужки. I
щоразу, приставши до гетьмана, козацтво поверталося, обкурене порохом i
славою, вiд якоï йшла обертом не одна молодецька голова. Звикли
козаки вiрити в розум Сагайдачного й мимоволi пiдпадали пiд вплив його
авторитету.
Ударили срiбнi сурми оркестру, наче заспiвало сонячне промiння свого
звитяжного пiвденного спiву. Коли замовкли ïхнi голоси й ущухли
крики, довго ще лунало в горах за Днiпром:
На Каффу!!! Веди на Каффу!!!
Увесь день простояли козацькi чайки на височинi каф-фських берегiв.
Чорним маком розсипалися по хвилях, але анi мешканцям узбережжя, анi
морякам iз кораблiв не спало на думку придивитися, що це за чорнi крапки
розсипалися на обрiï в слiпучому блиску сонячних iскор. А коли
сонце схилилося до
Заходу й море стало бузковим, козаки почали повiльно пiдтягуватися до
берегiв i обстрiлювати ворожi мури. Канонада посилювалася, стала такою
частою й рiвною, наче Каффа перетворилася на велетенський казан або на
жерло вулкана, де скипає й клекоче розтоплена лава.
Цитадель не здавалася. Усi дванадцять веж i чотири брами вищирилися на
козакiв гарматними стволами, i пiсля першого нападу козаки вiдступили,
утративши понад сто побратимiв. Доводилося розпочати справжнiй бiй i
облогу. Сагайдачний залишив бiля веж невеликi загони, а головний удар
скерував проти цитаделi, бо поки вона не впаде, Каффу не можна вважати
взятою.
Козаки бились одчайдушно й приставляли до мурiв нашвидку збитi драбини,
коли раптом важкий вибух потряс Каффу.
Певно, фундамент пiдмур'я i вежi були пiдмитi пiдземними джерелами, бо
нарiжна вежа сповзла узбiччям гори, вiдкривши два широких отвори. З
переможним ревом кинулися в них козаки. А з того боку вже
наïжачився ятаганами загiн яничарiв. Розпочався мовчазний,
жорстокий бiй, де нiхто не просив i не давав пощади.
Тим часом один iз козакiв пiдлiз до протилежноï брами, пiдкотив
туди барило пороху й пiдпалив. Це вирiшило кiнець бою. З подвоєною
силою кинулися козаки в напад. Здригнулися яничари, на мить збентежилися
i лавина козакiв полинула в цитадель, освiтлену загравою i палахкотливим
свiтлом смолоскипiв.
419 слiв За 3. Тулуб
