Визначте риси романтизму. Прочитайте i проаналiзуйте одну з поезiй поетiв-романтикiв
В украïнському письменствi з кiнця 20-х i майже до початку 60-х рр.XIX ст. значного поширення набув такий лiтературний напрямок, як
романтизм. Цей загальноєвропейський духовний феномен зародився в
Англiï та Нiмеччинi. У першiй половинi XIX ст. вiн вiдiгравав
провiдну роль в культурному життi слов'янських народiв. Правомiрно
говорити про цiлу епоху романтизму в iсторiï
європейськоï культури.
Попри сталу духовну основу цей напрямок, залежно вiд етнiчноï
специфiки та ряду iнших чинникiв, у культурах рiзних народiв позначився
особливими прикметами. Сказане повною мiрою стосується
украïнського романтизму, що виробив своє виразне нацiональне
лице. Найбiльш яскравим i своєрiдним явищем украïнськоï
романтичноï лiтератури є багатогранна поетична спадщина Т.
Шевченка.
Дошевченкiвський романтизм прийнято ще називати раннiм (кiнець 20-х
початок 40-х рр.). Процесуально вiн спiввiдносився з етапом становлення,
що передбачало, з одного боку, запозичення європейського досвiду,
а з другого, осмислення власноï нацiональноï духовноï
спадщини крiзь призму романтичних iдей.
Романтизм лiтературний напрямок, у свiтогляднiй основi якого лежить
принципова розбiжнiсть мiж дiйснiстю та мрiєю. Романтичний
свiтогляд вiддзеркалює розчарування в щоденних проявах дiйсностi,
що призводить натомiсть до розбудови сфери фантазiï i мрiï.
Звiдси специфiчна проблема роздвоєностi свiту: романтичний герой
прагне втекти вiд сiроï гнiтючоï буденностi до iдеального
свiту повноцiнного життя. Цьому героєвi властивий пiдкреслений
iндивiдуалiзм, вiн особистiсть, яка видiляється iз загальноï
маси. Конфлiктнiсть важлива риса романтичного героя. Прагнення змiнити
недосконалий свiт призводить його до нерiвного протистояння з оточенням
чи обставинами. Звiдси мотив утечi вiд свiту: не бажаючи прийняти
недосконалу дiйснiсть i не маючи змоги змiнити ïï на краще,
романтичний герой логiчно обирає для себе втечу, усамiтнення,
самозаглиблення.
У романтизмi особливоï цiнностi набуває людська особистiсть.
Вiдкривається ïï багатовимiрнiсть i глибина, не лише
свiтлi, а й темнi ïï сторони. Окрема людина
розглядається як неповторна й самоцiнна: кожен виражає
власну iндивiдуальнiсть, вiн не схожий на iнших, а отже, смерть
однiєï людини збiднює людство. Цей iндивiдуалiзм
переноситься романтиками на життя народiв: зникнення навiть маленького
етносу загрожує людству непоправною втратою. Саме в межах
романтичноï iдеологiï складається усвiдомлення
особливоï цiнностi кожного народу та його атрибутiв (мови,
звичаïв, традицiй). Як за людиною визнається право на
iндивiдуальнiсть, так i кожен народ розглядається як унiкальна
спiльнота зi своïм особливим нацiональним характером, риси якого
найбiльш яскраво виявляються в мовi та фольклорi. Звiдси романтичний
погляд на те, якою має бути лiтература: вона мусить стати нiби
продовженням народноï творчостi й так само вiддзеркалювати
неповторну конфiгурацiю нацiонального характеру.
Не дивно, що романтики виявляють особливу увагу до усноï
народноï творчостi. Вони розглядають фольклор як важливе джерело
тем, мотивiв, сюжетiв, образностi. Усна словеснiсть осмислюється
як самобутнє вiддзеркалення духовного життя народу, його
iндивiдуальностi. Не випадково саме в перiод украïнського
романтизму активiзується збирання й вивчення фольклорних творiв.
Шукаючи свiй iдеал поза межами щоденностi, представники романтизму часто
звертаються до осмислення подiй та образiв минулого, причому, як
правило, виявляють iнтерес до тих iсторичних перiодiв, що позначенi
кризовими процесами: вiйнами, повстаннями, нацiонально-визвольною
боротьбою.
Поряд з iсторичною темою в романтичнiй лiтературi значного розвитку
набуває психологiчно-особистiсна тематика. Вона спрямована на
всебiчне пiзнання iндивiдуальностi окремоï людини, ïï
почуттiв i переживань.
Раннiй украïнський романтизм вкладається в такi хронологiчнi
рамки: кiнець 20-х початок 40-х рр. XIX ст. У цей час провiдним
лiтературним центром став Харкiв не випадково раннiй романтизм прийнято
ще означати як харкiвську школу романтикiв. У той перiод дiяли
лiтературнi гуртки, до яких входили I. Срезневський, I. Розковшенко, Ф.
Євецький, О. Євець-кий, О. Шпигоцький, Л. Боровиковський, А.Метлинський, М. Костомаров, О. Корсун, М. Петренко, Я. Щоголев та iн.
З харкiвськими романтиками активно спiвпрацював Є. Гребiнка
виданий ним лiтературний альманах Ластiвка (1841) великою мiрою залежав
вiд iдейних тенденцiй раннього романтизму. Слiд вiдзначити також, що
рання творчiсть Т. Шевченка виявляє вiдчутну залежнiсть вiд
лiтературноï практики харкiвських романтикiв. Євген Павлович
Гребiнка (1812-1848) почав свою лiтературну дiяльнiсть ще в роки
навчання в гiмназiï. Саме тодi з'явилися його першi вiршi Степ-ной
курган, Рогдаев пир i байки Будяк да Коноплиночка, Пшениця. У Петербурзi
Гребiнка спiлкувався з видатними лiтераторами, спiвробiтничав у
лiтературнiй пресi, створив гурток, що об'єднував представникiв
украïнськоï мистецькоï та лiтературноï
iнтелiгенцiï. 42
У 1836 р. Гребiнка познайомився з Т. Шевченком, якого пiдтримував
матерiально, допомагав йому в самоосвiтi, взяв безпосередню участь в
органiзацiï викупу поета з крiпацтва, сприяв виданню Кобзаря 1840
р.
Славу письменниковi принесли байки (Ведмежий суд, Мiрошник, Цап та iн.),
У яких було зображено типовi образи представникiв тогочасноï
дiйсностi.
У поетичному доробку Гребiнки вiршi украïнською i росiйською
мовами. Захоплення фольклором, звернення до пiсенноï лексики й
фразеологiï, туга за щастям, елегiйнiсть роздумiв характернi риси
його украïнських поезiй, серед яких Украïнська мелодiя (1840),
Заквiтчалася дiвчина, Маруся (1843).
Гребiнцi належить перший повний переклад поеми О. Пушкiна Полтава
(1836), позначений бурлескним стилем.
Осторонь бiльшостi творiв стоïть вiрш Човен, який є
своєрiдним манiфестом молодого Гребiнки. Це перший його вiрш з
виразним романтичним характером. Човен має автобiографiчну основу
роздумiв молодого поета, що вирушає з рiдного хутора до
Петербурга, мовби кидається в пiнявi хвилi розбурханого
житейського моря, яке спочатку нiби грається, але потiм нещадно
розбиває одинокий човен.
Поезiя Є. Гребiнки пройнята любов'ю до Украïни, захопленням
ïï героïчною iсторiєю. Окремi вiршi поета,
покладенi на музику, ще за життя митця стали народними пiснями
Украïнська мелодiя (Нi, мамо, не можна нелюба любить), поширилися
як романси Почтальон, Черньïе очи (Очи черньïе, очи
страстньïе) , Песня, нинi вiдома пiд назвою Помню, я еще молодушкой
бьiла….
У с. Мар'янiвцi на могилi письменника споруджено пам'ятник. На честь
Гребiнки в Полтавськiй областi названо мiсто.
Висновок. У першiй половинi XIX ст. в украïнськiй лiтературi набув
поширення романтизм лiтературний напрямок, в основi якого лежить
принципова розбiжнiсть мiж дiйснiстю та мрiєю. Романтизм пiдносить
як особливу цiннiсть людську особистiсть i усвiдомлює цiннiсть
кожного народу та його мови, звичаïв, традицiй. В романтичних
творах переважають iсторична та психологiчно-особистiсна тематика.
Значну роль в розвитку раннього украïнського романтизму вiдiграла харкiвська школа романтикiв.
Опорнi слова й поняття: лiтературний напрямок; романтизм; романтичний
герой; фольклор джерело тем, сюжетiв, образностi; психологiчно-
особистiсна тематика; харкiвська школа романтикiв; раннiй
украïнський романтизм.
