Виклад притчi Старий i море

Старий i море повiсть-притча, у якiй гранично чiтко й концентрированно
вираженi фiлософiя й свiторозумiння автора: вiра в людину, його
призначення й силу його духу (Людина не для того створений, щоб терпiти
поразки), твердження необхiдностi братерства людей i в той же час
трагiчний погляд на долю людини, чиï зусилля перебороти долю в
остаточному пiдсумку виявляються марними, оскiльки, як сформулював
письменник цю думку в заголовку одного зi збiрникiв оповiдань,
переможець не одержує нiчого. Сюжет повести обмежений декiлькома
днями й однiєю часткою случаємо: старому кубинському рибалцi
Сантьяго , чию самiтнiсть скрашують тiльки бесiди iз хлопчиком Маноло,
цiною неймовiрноï напруги сил вдається пiймати величезну
рибу, але при поверненнi його видобуток пожирають акули, i вiн
залишається нi iз чим. Однак у строго обкресленi сюжетнi рамки
вкладена найбагатша фiлософська проблематика, i автор не тiльки
розкриває iсторiю довгого, нелегкого й гiдного життя людини працi,
але й ставить вiчнi питання — про змiст i цiннiсть життя, про
наступнiсть поколiнь, про солiдарнiсть людей, про єднiсть людини й
природи
Загальний фiлософський пiдсумок притчi цiлком однозначний: Людини можна
знищити, але його не можна перемогти.