Тема Новина. Василь Стефаник (1871 — 1936)

Василь Семенович Стефаник — неперевершений майстер соцiально-
психологiчноï новели. Л ïм ям В. Стефаника в украïнську
прозу входить така манера письма, яка характеризувалася пошуками в
передачi наЙтонших, найскладнiших почуттiв душi людини. Письменник
художньо осмислював певнi сторони психiки людини, з рiзних точок зору
говорив кiлькома голосами вiд себе, вiд iменi iнших персонажiв твору.
Новелiст майстерно передає переживання особистостi через
експресивнiсть мовлення. Тому В. Стефаника називають експресiонiстом у
мистецтвi слова.
Бiографiчнi вiдомостi
14 травня 1871 р. — народився Василь Семенович Стефаник в с. Русiв
(тепер Снятинсь-кого району Iвано-Франкiвськоï областi).
Навчався три роки в рiдному селi, три роки — у Снятинi.
З 1883 р. — навчався в Коломийськiй гiмназiï, вiдкрив в
рiдному селi читальню, органiзував вшанування пам'ятi Т. Шевченка,
входив до таємного гуртка гiмназистiв, брав участь У
Громадському радикальному русi, публiкував статтi у львiвському
журналi Народ. За активну дiяльнiсть Стефаника було виключено з
гiмназiï.
Навчання продовжив у Дрогобицькiй гiмназiï, де познайомився з I.
Франком.
З 1892 р. навчався на медичному факультетi Кракiвського унiверситету. У
цей перiод починає писати.
З 1897 р. новели Стефаника з'являються в чернiвецькiй газетi Праця,
львiвському журналi Лiтературно-науковий вiсник.
1899 р. збiрка новел Синя книжечка.
1900 р, Камiнний хрест.
1901 р. Дорога,
1904 р. одружився, жив у с. Стецевiй поблизу Русова, займався
хлiборобством. Стефаника обрали депутатом вiденського парламенту.
1910 р. — разом з дружиною i трьома синами переïхав до
рiдного села.
1914 р. — смерть дружини, початок вiйни дають новий поштовх для
творчостi (новели Дiточа пригода, Вона — земля, Марiя, Сини
вiдбивають трагiчне лихолiття, гострi проблеми нацiональноï долi
украïнського народу).
1926 р. збiрка Земля, до якоï увiйшли новели, написанi пiсля 1914
р.
1926 1927 рр. у Києвi та Львовi вiдзначають 30-рiччя
лiтературноï дiяльностi В. Стефаника.
В останнi роки життя часто хворiв.
7 грудня 1936 р. В. Стефаник помер. Огляд творчостi
Василь Стефаник казав, що у своïх новелах вiн показав радiсне життя
рiдного народу, страшне В Ньому, передав своï болi, горiючи,
i кров зi сльозами мiшалася.
Новина
Новела увiйшла до збiрки творiв Синя книжечка (1899) i стала одним з
найхарактернiших зразкiв украïнськоï соцiально-
психологiчноï новели саме стефаникiвського типу, Визначальнi риси
твору: драматична загостренiсть конфлiкту, психологiзм у розкриттi
внутрiшнього свiту людини, лiрична схвильованiсть, акцентування
характерноï деталi, надзвичайна стислiсть зображення; особливiстю
композицiï є порушецня усталених форм побудови твору
(починається iз розв'язки); побудована на основi реальних подiй,
що сталися в одному украïнському селi. Тема - убивство батьком-
удiвцем своєï дитини через вiдсутнiсть змоги прогодувати
ïï.
Персонажi новели: Гриць Летючий, його малолiтнi доньки —
Гандзя й Доця.
Змiст: На початку твору автор ставить читача перед фактом, що
Гриць Летючий утопив
свою меншу малолiтню доньку Доцю в рiчцi Прут. Далi письменник головну
увагу зосере
джує на психологiчному вмотивуваннi дiй Гриця. Сюжет новели
оснований на показi тих змiн,
що вiдбуваються в психицi селянина. Герой твору страждав два роки, не
мiг як слiд доглянути
за малолiтнiми дiтьми, i нiхто не допомагав йому в бiдi, сiм'я жила в
голодi й холодi.
Камiнний Хрест
За жанровими ознаками — Оповiдання, але за аналогiєю
до багатьох iнших творiв письменника його вважають новелою.
Iсторiя написання: Написано пiд враженнями вiд масовоï
емiграцiï галицького селянства за кордон.
Iдейно-художнiй змiст
Письменник вказував на причини емiграцiï, зумовленоï
соцiальною несправедливiстю, неосвiченiстю безправних селян.
Тема: Прощання Iвана Дiдуха Iз сусiдами у зв'язку з його
виïздом до Америки. Письменник уважно дослiджує суспiльнi
процеси, якi змусили хлiбороба залишити рiдну землю.
Композицiя

Експозицiя - перший роздiл, що знайомить читача з долею Iвана
Дiдуха (працював виснажливо на кам'янистому горбi, що дiстався у
спадщину; героя прозвали Iваном Переламаним через те. що праця
зiгнула його в дугу).
// — VII Роздiли - епiзоди сповiдi героя
перед сусiдами за своє життя. Усi монологи Iвана (як засiб
iндивiдуалiзацiï персонажа) обертаються навколо образу горба, на
якому встановив на пам'ять землякам камiнний хрест з вибитими iменами.
Образ камiнного хреста Символ страдницькоï долi селянина,
який усе життя гiрко працював на землi i все одно змушений
ïï залишати, бо вона не спроможна його прогодувати.
Марiя (1916)
Новела присвячена свiтлiй пам'ятi Iвана Франка. У нiй роздуми В.
Стефаника про долю народу, його складнi шляхи до визволення з-пiд
колонiального гнiту. У творi виведено образ селянки, трьох синiв
якоï забрала свiтова вiйна , що впродовж кiлькох рокiв несла смерть
мирному населенню Галичини.
У новелi увага придiляється зображенню психологiчних переживань
матерi з приводу вчинкiв, ставлення до подiй (коли йшлося про найсвятiше
— Украïну, мати вмовляла синiв залишитися з нею; героïня
осмислює, що вона цим образила дiтей). Стефаник передає
вiдчуття патрiотичного пiднесення галицькоï молодi, процес
становлення нацiональноï самосвiдомостi матерi-селянки.
Сини (1922)
У новелi передано горе старого батька Максима, який благословив обох
своïх синiв на боротьбу за iдеали Украïни i втратив ïх
назавжди.
Письменник передає переживання героя через спогади тих днiв, коли
сини йшли воювати. Батько звертався до старшого сина Андрiя; Сину, та
є ще в мене менший вiд тебе, Iван, бери i єго на це дiло;
вiн дужий, най вас обох закопаю у ту нашу землю, аби ворiг з цего корiня
ïï не вiторгав у свiй бiк,
Автор акцентує увагу на громадянському подвигу саможертовностi
батька, який втратив i дружину, i обох своïх синiв.