Творчiсть сенс ЖИТТЯ Лесi Украïнки

Генiальний i творчий талант Лариси Косач — нашоï Лесi
Украïнки — розвивався плинно, незважаючи на те, що лиховiсна
хмара прошумiла над нею. Хвороба приковувала молоденьку, слабосилу й
хворовиту дiвчину до лiжка, п вона рвалась до нового життя як орлиця iз
чорноï клiтки, вливаючи свою вояцьку вдачу тiльки у творчiсть,
тiльки у слово, що було для неï великим дiлом. Леся стала Жанною
д'Арк для нашоï лiтератури. Фiзично в неï може й тремтiла
рука, але у своïх поезiях-битвах письменниця залишалася вiрною
музi, iдеа-мам, якi сформувалися ще в юностi. Вона тим i сильна, що
поєднувала в собi присутностi, пройнятi прометеєвим вогнем,
з прославленням жiночого героïзму, терпiння й самопожертви.
Показовим у цьому планi є вiрш Як я люблю оцi години працi,
лiричний герой якого (а це сама Леся!) осмислює змiст свого життя.
Вiрш побудовано у формi дiалогу а однiєю особою. Герой веде
розмову з Музою, що поруч з ним 1, здається, ось-ось висловить
думку про сенс земного буття. Однак щось зупиняє його. У шаленому
потоцi суспiльних проблем визначитися важко, тим бiльш, якщо життя не
просто споглядати, а й аналiзувати.
Поезiя має чiтку композицiю — складається з трьох
частин: звернення до музи; роздуми про долю народу; пошук особистого
неповторного шляху.
Лiричний герой просить Музу притулити його до свого лона й дати пораду,
допомогти знайти вiдповiдь на запитання: бути чи не бути. У життi так
багато протирiч, такбагато шляхiв ïх вирiшення… Якимможебути
твiй шлях у краïнi, де нема дорiг, а лише поплутанi стежки, що
ведуть у безвiсть… I так мало людей, що орють перемоги, вiд чого
ледь-ледь чути стук сокири. Щоправда iнодi з високоï гори впаде
великий камiнь i… кане в темнотi. То доякогож берега пристати
особистостi, що не хоче бути стороннiм споглядачем, а бажає
ствердити себе, знайти своє мiсце у вирi подiй? Чи, може, ïй
орати перелiг з тими, що вже виконують цi дiï, чекаючи жнив; чи,
може пробивати дорогу з сокирою в руках; чи, може, злинути в небо
орлицею i, зiрвавши з зiрки золотий вiнець, запалити свiтло опiвночi?!
Пафосно звучать останнi рядки поезiï. Муза, вислухавши лiричного
героя, широким помахом угору пiднеслась, ïï очi спалахнули
вогнем, а крила впевнено сплеснули. Нiби вiд сну пробудилась лiрична
героïня й прорекла: О чарiвнице, стiй! Вiзьми мене з собою, линьмо
разом!
Поезiя переповнена роздумами: душа не знає покою, вона
шукає, запитує i… вiдповiдає. Алегоричнi образи
(великi перемоги, орачi, поплутанi стежки, важкий камiнь, великий гнилий
стовбур, кручi та простiр безмежний) — вiддзеркалюють реальнiсть.
Поряд з ними — лiричний герой i закорiнений в античнiй лiтературi
образ Музи — натхненницi письменника-творця. Муза сприяє
творчостi , вона веде по життю талановиту людину.
Спiвзвучна з проаналiзованим вiршем i поезiя Як я люблю оцi години
працi, що ввiйшла до циклу вiршiв кримськi спогади. Чит ач знову
зустрiчається з лiричною героïнею, в якоï вiд
натхненноï творчоï працi палають очi. Дiвчина не знає
спокою. Безсоння не лякає ïï. Воно манить обдаровану
поетесу, вiд чого ‘ ïï серце щастям б'ється.
Здається героïнi, що вночi, коли всi спочивають у снi, над
нею хтось схиляється i промовляє чарiзнi слова i полум'ям
займається вiд слiв тих, i блискавицею освiчує думки. Хто
це? Бабуся говорила дiвчинi про перелесника, який з'являється
вночi, й радила не згадувати його, бо вiд його розмов завжди був лихий
кiнець. Талановита дiвчина послухала бабусю й не згадувала проти ночi
про перелесника, бо ïï свiчадо нагадувало про нього лише
вдень.
Так, Леся Украïнка була талановитою людиною, а ïï
художнє Слово — гострим безжалiсним мечем. Усе в
ïï творчому доробку було справжнiм: вiршi без пустодзвонних
декларацiй; кохання без фальшу, мука без порятунку, праця —
спасiння. I цю цiлiснiсть поетеса несла у свiт. То було надзвичайно
важливим! вiдчуттям — свiт цiлiснй, i всi його несправедливостi
можуть бути подоланими, якщо кожна людина стане справжнiм творцем.

• Струни творчостi Лесi Украïнки
• Якби менi достати струн живих,
• Якби той хист менi, щоб грать на них,
• Потужну пiсню я б на струнах грала,
• Нехай би скарби всi своï зiбрала,
• Тi скарби, що лежать в душi на днi…