Творча спадщина Г. Сковороди

досить багатогранна: поетичнi твори (збiрка Сад божественних пiсень, що
прорiс iз зерен Священного писанiя, вiрш De НЬегШе), байки в прозi
(Байки харкiвськi), трактати, дiалоги, притчi (Розмова, названа Алфавiт,
або Буквар свiту, Асхань, Нарцис, Вступнi дверi до християнськоï
доброчинностi, Убогий Жайворонок), переклади, переспiви (поетичнi твори
Овiдiя, Горацiя, Муре, прозовi твори Цицерона, Плутарха, Сидронiя Гозiя
та iн.). Лiтературним творам Г. Сковороди притаманна наскрiзна
фiлософiчнiсть. Художнiй стиль творiв Г. Сковороди — бароко,
класицизм.
Готуючись за темою Творчiсть Г. Сковороди, слiд повторити визначення
понять алегорiя, байка.
Алегорiя — це iнакомовне вiдображення абстрактного поняття,
передане за допомогою конкретного образу.
Байка — це невеликий, здебiльшого вiршований повчально-
гумористичний чи сатиричний твiр з алегоричним змiстом, у якому людське
життя вiдтворюється або в образах тварин, рослин i речей, або
зведене до простих i умовних стосункiв. Фабула байки коротка, динамiчна
i драматична.
Байки харкiвськi Г. Сковороди — твори дидактичнi (повчальнi): у
них автор дає настанови читачевi щодо самовиховання,
самовдосконалення. Тематика цих творiв дуже рiзноманiтна, у них автор
пiднiмає проблеми сродноï працi як основи щасливого
суспiльства i благополуччя кожноï окремоï людини, свободи,
дружби, суспiльного порядку, внутрiшнього самовдосконалення та багато
iнших.
За структурою цi байки чiтко подiленi на двi частини: оповiдна та
повчальна частини. Саме повчальна частина мiстить мораль байки, яку Г.
Сковорода називає сила. Бджола та Шершень
У байцi Бджола та Шершень Г. Сковорода висловив iдею сродноï працi
— працi як органiчноï потреби людини, як найприроднiшоï
форми самовираження i єдиного шляху до гiдного життя i
духовноï насолоди. Iдея твору розкривається через простi
образи та приклади, до того ж пiдкрiпленi авторськими поясненнями в
повчальнiй частинi (силi), У творi використано дiалогiчне мовлення.
Всякому мiсту — звичай i права
Вiрш Всякому мiсту — звичай i права входить до збiрки Г. Сковороди
Сад божественних пiсень, що прорiс iз зерен Священного писанiя. Тема
твору — зображення тогочасного життя. У цьому вiршi Г. Сковорода
наче шикує в один ряд тих, кого засуджує, — здирникiв,
бюрократiв, пиякiв, розпусникiв, пiдлабузникiв, ледарiв. Це пани, що
непрестанно стягают грунта, купцi й лихварi, що обманюють людей,
чиновники та юристи, що користуються службовим становищем багатiï,
чий дiм гуде вiд гулянок, як кабак. Iдея твору полягає в
засудженнi нечесного життя, оспiвуваннi чистоï совiстi як
найвищоï цiнностi життя людини На противагу СУСПIЛЬНIЙ моралi герой
ТВОРУ думає про те як прожити життя з чистою совiстю, бо тiльки
така людина не боïться смертi Совiсть i честь не лише протистоять
ба-гатству й знатностi — вони пiднесенi автором над УСIм
ппiб'язковим буденним i є основною цiннiстю життя Мова твору
образна основна iдея висловлюється через низку соцiальних картин
порiвняння уособлення поняття смертiвикошстан символiчних понять честi
сошстi^агнiтанню основноï^ кТдопом^^^ ^єтьсГемоцШнЛ как
кноiïк).
Цей твiр можна вважати моральним кредо великого мислителя-гуманiста Г.
Сковороди.
Порада. Зберiгайте всi випуски журналу, особливо ïх теоретичнi
частини, — у сукупностi вони складуть посiбник, за яким Ви ще раз
зможете повторити засвоєний матерiал безпосередньо перед
проходженням ЗНО-2012.