Трагедiя жiнки (за романом П. Мирного Хiба ревуть воли, як ясла повнi?)

Образ жiнки, як вiдомо, є в центрi бiльшостi творiв
украïнськоï лiтератури, бо саме ïï становище
найточнiше характеризує суспiльство. Письменники XIX столiття
розповiли про численнi трагедiï дiвчат, жiнок-матерiв, принижених
панами-крiпосниками, москалями-офiцерами, сiльськими багатiями-
куркулями. Т. Шевченко i Марко Вовчок , I. Нечуй-Левицький i П.
Грабовський створили образи страдниць, до ряду яких слiд додати ще й
персонажiв роману Панаса Мирного Хiба ревуть воли, як ясла повнi?
Головний герой твору Чiпка Вареник, селянин-бунтар, який врештi-решт
дiйшов до злодiйства. Поряд з ним дiють жiнки: баба Оришка, Мотря ,
Галя, Христя. Долi кожноï з них переплiтаються з Чiпчиною, i
бiльшiсть цих доль, звичайно, трагiчна. У романi змальовано двi епохи:
крiпаччину i пореформену дiйснiсть. Обидвi вони були ворожими для жiнки.
Крiпачки Мокрина й Уляна зазнали лиха вiд панiв Польських. Оришцi i
Мотрi дiсталося вже пiсля скасування крiпацтва. Бiднiсть, удовин талан,
нещаслива доля дочки це ознаки життя Оришки. Мотрина доля така ж
безрадiсна. Спочатку пiдступнiсть чоловiка, який приховав свою справжню
сiм'ю та iм'я, потiм принизливе становище покритки, втрата землi,
нарештi трагедiя сина. Безталання Мотрi не може не вражати. Що повинна
вiдчувати мати, яка бачить повiльну загибель своєï дитини. А
як зважитися на останнiй крок заявити про кривавий злочин сина властям!
Безмiрне горе, неможливiсть щось змiнити, хоч якось допомогти Чiпцi ось
що вкоротило Мотрi життя. Iсторiя Галi починалася бiльш вдало.
Єдина дочка Максима та Явдохи, вона не знала нестаткiв, образ.
Потiм життя з коханим чоловiком. Чому ж i ця жiнка нещаслива? А тому, що
добробут, замiшаний на неправдi, ще й на злочинах, не може принести
задоволення нормальнiй людинi. Крiм багатства, потрiбнi правда,
справедливiсть, можливiсть любити й поважати себе i близьку людину. А
цього в Галi, на жаль, не було. З вiдчаю i глибокого розчарування вона
накладає на себе руки. Можливо, бiльше пощастило Христi, дружинi
Грицька. Пiсля сирiтського дитинства знайшлася близька людина,
утворилася сiм'я, чий добробут досягався власною працею. Пощастило i з
землею: не трапився родич, котрий би ïï вiдiбрав, як у Чiпки з
Мотрею. Але й Христинине життя не є безжурним, радiсним. Жiнка не
бачить гармонiï, не вiдчуває справедливостi у свiтi. Тому й
не покидають ïï роздуми про Чiпчину трагедiю, тому й мучить
Христю байдужiсть Грицька до чужого горя. Нормальна сiм'я, здоровi дiти,
уважний, люблячий чоловiк ось умови жiночого щастя. Але сiм'я це ланка
суспiльства, отже, залежить вiд нього. Якщо ж суспiльство несправедливе,
то й нiякi родиннi радощi не зроблять жiнку по-справжньому щасливою.
Роман Хiба ревуть воли, як ясла повнi? переконує нас у цьому.