Тематика поетичноï' творчостi Павла Грабовського. Аналiз поезiй До Русi-Украïни, До украïнцiв

Iз 38 рокiв життя П. Грабовський 20 рокiв провiв у неволi тюрмах,
таборах, па засланнях. Вiдiрваний вiд рiдиого краго, фiзично недужий,
часто доведений до вiдчаю, поет все ж зумiв зберегти вiру у праве дiло
борця за кращу прийдешнiсть Украïни. Вiн нi на хвилину не полишав
своєï письменницькоï працi, яку розумiв як обов'язок
перед украïнським народом. У снiгах далекого Сибiру П. Грабовсь-кий
вимрiював нацiональну незалежнiсть Украïни, суспiльний ïï
поступ. Жагуче бажання бачити Вiтчизну оновленою, щасливою, вiльною
пронизує всю його творчiсть.
До збiрок оригiнальноï поезiï П. Грабовського Пролiсок, З
Пiвночi, Кобза увiйшли вiршi широкого дiапазону звучання. Серед них
посвяти друзям, в яких щире захоплення справжнiми героями, вiршi,
адресованi школярам (iз рiвнем освiти вiн пов'язував майбутнє
Украïни), прекраснi зразки пейзажноï лiрики, зокрема Веснянки.
Справжнiми перлинами творчостi поета можна, вважати його вiршi Швач-ка,
Трудiвниця, Робiтниковi. Вони засвiдчують надзвичайно тонку душу,
чутливе серце поета, вболiвання за долю братiв-украïнцiв,
готовнiсть стати на ïх захист.
Характерною прикметою творiв П. Грабовського рiзних тематичних груп
є громадянський пафос. Вiн звучить i в пейзажнiй, i в iнтимнiй
лiрицi поета. Своє мистецьке кредо поета-громадянина
виголошує П. Грабовський у вiршi Я не спiвець чудовноï
природи.
Глибоким лiризмом перейнятий вiрш До матерi, страждання якоï у
зв'язку з арештом сина уявляються йому стократ тяжчими, нiж власнi.
Адже, крiм природного материнського болю за сином, ïй доводиться
захищати його iще вiд людського неправого суду.
Ряд вiршiв у творчiй спадщинi П. Грабовського присвяченi Надiï
Сигидi жiнцi, яка стала для полiтичних в'язнiв полум'яним символом
нескореностi. Це вiршi До Н. К. С., Тяжкий завiт, До мученицi. Через усе
своє життя I творчiсть пронiс П. Грабовський любов i повагу до
Надiï Сигиди. У вiршах-присвятах автор називає ïï
ангелом, сестронькою, святою та невинною. Мужнiсть та рiшучiсть це тi
риси, якими повинен володiти борець. Саме такою була Надiя Сигида. Серед
творiв П. Грабовського вирiзняється вiрш Уперед, у якому вiн
закликає до рiшучих дiй за край рiдний та волю. Домiнуючим мотивом
поетичноï спадщини П. Грабовського є мотив неволi
Украïни. Звертаючись до Украïни, П. Грабовський найчастiше
використовує поетичну форму послання. Це вiрш До Украïни (Пiд
небом дальньоï чужини…), До украïнцiв (Украïнцi,
браття милi), До галичан, Народовi украïнському, Поетам-
украïнцям, До украïнки, До Украïни (Сиджу в неволi та
марю тихенько), До Русi-Украïни.
У поезiï до Русi-Украïни поет виказує своє
найзаповiтнiше бажання бачити рiдний край вiльним. I йдеться тут не
тiльки про класову залежнiсть, але й нацiональну. П. Грабовський
висловлює своє переконання в тому, що волю украïнський
народ повинен здобувати сам: Бажав би я, мiй рiдний краю, Щоб ти на волю
здобувавсь, Давно сподiваного раю Вiд себе власне сподiвавсь
Мир, злагода, велич простого народу повиннi запанувати в Украïнi,
коли вона визволиться з-пiд вiковiчного ярма таку думку проводить П. Грабовсь-
кий у вiршi До Русi-Украïни.
У названих вiршах-посланнях поет утверджує iдеï правди,
освiти, згоди, любовi до Украïни. Запорукою нацiональноï
свiдомостi П. Грабовський вважає освiченiсть народу. До проблеми
освiченостi вiн звертався неодноразово у своïх вiршах, адресованих
землякам. Освоïти лан освiти поет закликає у вiршi До
украïнцiв. Тiльки разом, тiльки шляхом освiти, яка вiдкриє
очi, допоможе нацiональному прозрiнню, можна творити майбутню долю
Украïни. Спiльна невтомна праця допоможе розв'язати руки, дасть
наснагу до боротьби за високiсть духа, допоможе знайти вiдповiдь на
запитання: Хто ми?
Болючою проблемою поета було те, що ло нього мало доходило
iнформацiï про подiï в Украïнi. Лише з листiв Б.
Грiнченка, М. Павлика i I. Франка вiн дiзнавався про деякi новини в
культурному й суспiльному життi украïнцiв. тому є зрозумiлим
звернення до землякiв: Украïнцi, браття милi. Вiдгукнiться, де ви
е, Чи жнвi ще. чи в могилi Давня слава зогниє.
Турбується поет i тим, чи покраща наша доля чи позбудемося ми рабсь-
кого ярма. I тут знову звучить висновок поета про те, шо лише разом,
шляхом освiти, з палкою любов'ю у серцi до Украïни можна прийти до
кращих часiв.
Таким чином, i в iнтимнiй, i в пейзажнiй лiрицi П, Грабовського, у його
посвятах друзям, знайомим звучить громадянська стурбованiсть про долю
рiдноï землi. Тема Украïни, ïï неволi i сподiвання
на кращу долю об'єднує найбiльшу кiлькiсть поетичних творiв
П. Грабовського.