Тема. Iван Вишенський

Бiографiчнi вiдомостi
Про життя Iвана Вишенського вiдомо небагато: Iван це iм'я чернече, а
Вишенський могло означати мiсце народження.
Приблизно у 1550 р. — народився Iван Вишенський у м. Судова Вишня
(тепер Львiвськоï областi).
Навчався спочатку в рiдному мiстi, потiм у Луцьку, де був близький до
римо-католи-кiв. У перший перiод життя був близький, очевидно, до
протестантiв (соцiнiанiв), бо його Iдея церкви без владик —
реформаторська. Пережив якусь душевну драму, очевидно, пiсля зiткнення з
єзуïтами, пiсля чого зблизився з львiвськими братчиками.
Певний час був пов'язаний iз Острозьким лiтературно-науковим гуртком
другоï половини XVI ст.
У 80-х рр. (у вiцi ЗО — 35 рокiв) Iван з Вишнi (так вiн себе
називав) постригся в ченцi, оселився в Грецiï на АфонI, де пробув
бiльше сорока рокiв, жив у кiлькох монастирях, потiм осiв у самiтньому
скитi (житлi християнського ченця-пустельника) серед лiсу, заховавшись
вiд усього свiту. Надсилав в Украïну своï послання, писанi в
стилi послань апостола Павла. У них Брестська унiя трактується як
насильство й ошуканство (Послання до всiх, в Лядськiй землi живущих,
Послання до князя Острозького, Послання до єпископiв, Викриття диявола-
свiтодержця та iи).
У 1604 р. вiдвiдав Украïну, два роки жив у Львовi, Скитi
Манявському та iнших мiсцях.
У 1606 р. знову повернувся на Афон, де й завершив своє життя.
Огляд творчостi
До нашого часу дiйшло 16 трактатiв i послань Iвана Вишенського, 10 iа
них вiн об'єднав у рукописну Книжку.
Ïï побудовано за зразком Книжицi, що вийшла в Острозi 1598
року. Книжку полемiст надiслав в Украïну не ранiше 1599 року й не
пiзнiше 1601 р., сподiваючись, що ïï читатимуть по братствах i
видадуть друком. Ще до укладання Книжки було надруковано Послання до
єпископiв (Острог, 1588 р.). Є думка, що близько 1609 р.
Iван Вишенський послав в Украïну другу Книжку.
Окремо стоïть Видовище мисленне — останнiй твiр полемiста,
написаний на переклад 10-ï книги Iоанна Златоустого Книга про
священство у 1615 1616 рр., де вiн обстоює свою вiдстороненiсть
вiд свiту.
Послання до всiх, в Лядськiй землi живущих
(Тобi, котрий мешкає в землi, що зветься польська)
Перший твiр Iвана Вишенського (пiдписався Iван, чернець з Вишнi, вiд
святоï Афонсь-коï гори),
Тема: Зображення занепаду релiгiйностi й моралi в Польськiй
державi.
Iдейно-художнiй змiст: Автор звертається до всiх
украïнцiв, литовцiв, полякiв, що живуть на територiï Речi
Посполитоï, Вихiдною позицiєю є плач, стогiн з
приводу занепаду рiдноï землi, де не залишилося нi надiï,
нi вiри, нi любовi, нi правди, нi справедливостi, нi суду.
Далi автор називає причини духовного занепаду народiв Речi
Посполитоï: священики офiрують черевом, а не духом.
Iдея твору: Не може порядна людина миритися iз масовим занепадом
моралi. Єдиний вихiд iз цього становища покаятися i жити,
дотримуючись християнськоï моралi, iнакше на всiх грiшникiв
чекає вогонь пекла.
Послання до єпископiв
Послання адресоване архiєпископовi Михайловi, єпископам
Потiєвi, Кириловi, Леонтiевi та Iн., якi в 1596 р. проголосили
унiю православноï церкви з католицькою з метою вiддiлити
украïнську православну церкву вiд Московського патрiархату i
повернути П' в бiк Захiдноï Європи.
Бiльшiсть вiруючих на чолi з князем Костянтином Острозьким унiï не
пiдтримали. Iван Вишенський вiв непримиренну боротьбу, з унiатами. На
початку твору автор саркастично висмiяв Берестейську гадючу угоду, чим
посприяв посиленню розколу украïнськоï церкви на двi ворогуючi
конфесiï. У творi єпископи зображенi як жорстокi феодали, якi
селянський труд i пiт кривавий поïдають.
Автор став на бiк тих, хто в суспiльствi гнанi й опльованi, битi й
повбиванi; засуджує єпископiв за ïхнє зневажливе
ставлення до простих людей.
Письменник виносить вирок: такi єпископи — не духовнi
ватажки для народу, а мучителi, бездушнi iдоли, вовки.
У своïх творах Iван Вишенський виступає на захист
трудiвникiв, протестує проти соцiальноï нерiвностi.
Письменник не закликає до збройноï боротьби проти Ватикану i
шляхти, але пробуджує нацiональну свiдомiсть украïнцiв,
ïхню людську гiднiсть, прагнення лравди й волi.
Поезiя
Климентiй Зiновiïв - поет, етнограф
Творча спадщина: Рукописна збiрка (налiчує близько 400
вiршiв), що мiстить соцiально-побутовi поезiï (цикл: Про
багатства i про злиднi…).
Григорiй Сковорода
Його називають украïнським Сократом, украïнським Горацiем,
украïнським Езо-пом (див. тему 4).
Драматургiя
Першi драми XVII ст. були вiршованими дiалогами (шкiльнi драми),
торкалися рiздвяних, великоднiх, iсторичних тем.
Феофан Прокопович Володимир; Милiсть Божа невiдомого автора; Георгiй Конись-
кий Воскресiння мертвихтощо.
Iнтермедiï - побутовi гумористичнi сценки, якi Йшли як окремi
невеличкi вистави в антрактах мiж дiями драми чи трагедiï.
1 невеличкi вистави в антрактах мiж дiями драми чи трагедiï;
2 хронологiчно послiдовний запис iсторичних подiй, зроблений ïх
сучасником;
3 вiршований лiтературний твiр, написаний у формi листа або звернення до
якоïсь особи чи багатьох людей.