Тарас Шевченко як спiвець рiдноï природи

У багатьох своïх поезiях торкається Тарас Шевченко i теми
рiдноï природи, яку надзвичайно любив i завжди опоетизовував.
Наприклад, у поезiï Над Днiпровою сагою природа у поета
оживає, набуває людських рис. Старий явiр стоïть понад
берегом Днiпра й журиться, що назавжди залишиться без вiрноï
дружини, так i посивiє в самотинi. Як вiдомо, дерева сивiти не
можуть, так само, як i журитися, але Тарас Шевченко надає явору
такого вмiння. Ялинка з калиною змальованi в образi молодих, гнучких
дiвчаток, якi смiються та спiвають, повбиранi квiточками. Неодноразово
поет звертався до описiв природи тодi, коли хотiв пiдкреслити ту чи iншу
атмосферу. Наприклад, поезiя Причинна починається описом бурi, i
це настроює читача на щось небезпечне, грiзне, трагiчне. Опис бурi
надзвичайно майстерний. Могутнiй Днiпро реве та стогне вiд поривiв
сердитого вiтру. Мiсяць зблiд, колихаючись мiж хмарами, наче човен на
синiх хвилях. Чутно крик сичiв та скрип ясеня. Коли читаєш опис
бурi, стає моторошно, настiльки реалiстично змальовано
ïï поетом. Чудовi картини природи автор змальовує i в
поемi Княжна, Iз замилуванням оспiвує поет вечiрню зорю, з якою
вiн веде розмову. Перед читачем постає картина, де в тихому Днiпрi
купається сонечко, яке заходить за обрiй. Постає веселка,
перекинута через рiчку. Постають тихi, розкiшнi дерева, що миють
своï вiти у хвилях Днiпра. Отже, картини рiдноï природи були
невiд'ємною частиною творчостi Тараса Григоровича Шевченка, i цi
природнi описи вдавалися йому надзвичайно.