Стилiстична диференцiацiя лексики СУМ

Слово не тiльки називає предмет, дiю, ознаку, поняття, а й
оцiнює вiдповiдне явище дiйсностi, сигналiзує про нейтральне
або ж пiдкреслено позитивне чи негативне ставлення до нього з боку
мовця. Одже, крiм номiнативноï, слово виконує також оцiнно-
експресивну фун-ю. Оцiнки виражаються в усному i писемному мовленнi за
допомогою спецiально зiбраних лексичних засобiв, зорiєнтованих на
функцiональнi стилi мови. Вiдмiнностi мiж стилями знаходять
безпосереднє вiдображення у стилiстичнiй диференцiацiï
лексики. Значнiй частинi слiв не властиве закрiплення за якимось стилем.
Вони утворюють розряд мiжстильовоï лексики. Вона хар-ся
нейтральнiстю експресивно-оцiнних значень у всiх стилях. Цьому розрядовi
протиставляється стилiстично-забарвлена лексика, вживання
якоï становить одну з найважливiших ознак певного функц. стилю. До
цього розряду належить: 1.лексика усного мовлення > для неï
характерне: використання слiв з виразним експресивно-оцiнним позитивним
чи / негативним забарвленням: матiнка; просторiчна лексика: шарахнути
вдарити вибухнути; електричка електропоïзд; Експресивна розмовно
— побутова лексика виконує важл. стилiст. роль у текстах
худ. лiт-ри, де вона служить засобом вiдтворення живого мовлення, а
через них хар-ки персонажiв. Саме цей шар лексики включає
найбiльшу кiлькiсть позалiтературних елементiв (просторiччя, дiалектизми
тощо). 2. лексика писемного мовлення (книжна лексика — писемним
мовленням послуговується офiцiйно-дiловий, науковий,
публiцистичний стилi. а) лексика офiйiйно-дiлового стилю має
кiлька рiзновидiв: канцелярсько-дiловий; державного управлiння;
юридичний; дипломатичний. До найважл. ознак лексики цього стилю
належать: точнiсть, конкретнiсть, лаконiчнiсть, вживання слiв лише в
прямому значеннi, унiфiкацiя спецiальноï термiнологiï. Лексика
офiцiйно-дiлового стилю вживається у рiзного типу дiлових паперах.
б) лексика публiцистичного стилю > публiцистичний стиль розрахований
на здiйснення впливу на аудиторiю. П. стиль поєднує ознаки
наук. стилю i худ. Найбiльшою мiрою представлена суспiльно-полiт.
лексика (демократiя, гуманiзм); лексика урочисто-пiднесеного звучання
(героïзм, вiчний, доблесть); абстрактна лексика, лексика
викривальноï семантики (мракобiс, душитель). в) лексика наукового
стилю > цей стиль виконує, насамперед, iнформативну фун-ю.
Видiляється загальногалузева абстрактна лексика, яка властива усiм
галузям науки (тип, видозмiна, розвиток тощо). Термiнологiчна лексика
окремих галузей обдн-ся у вiдносоно-замкненi пiдсистеми, яким властива
однозначнiсть, дефiнiтивнiсть, вiдсутнiсть експресивно-оцiнних
нашарувань. г) лексика худож. стилю > осн. фун-я цього стилю
естетична, яка нашаровується на комунiкативну. У цьому стилi
найяскравiше виявл-ся лексичне багатство мови. Характерне: вживання слiв
у прям / переносному значеннях, використання усiх засобiв виразностi та
образностi + широкий вияв авторськоï iндивiд-тi. Специфiка худ.
мовлення полягає в тому, що в мовi худ. лiт-ри використов-ся
елементи усiх стилiв, що дає пiдстави деяким мовознавцям не
розглядати його як окремий функц. стиль.