Символiчний зв'язок образiв п'єси Чехова Вишневий сад з рiзними часовими шарами

Вишневий сад була останньою i, можна сказати, пiдсумковою п'єсою
Чехова. Вiн написав ïï незадовго до смертi, i 904 року, на
переломному стику епох, коли передчуття змiн в суспiльствi було особливо
помiтним. Напередоднi соцiального вибуху вiн, як творча людина, не мiг
не вiдчувати загального настрою, непевнiсть моменту майже мимоволi
викликала потребу осмислити сучасну йому дiйснiсть з позицiй минулого й
майбутнього. Але в драматичному творi автор може передати лише своï
думки через виведенi в ньому образи. Тому персонажi Вишневого саду
пов'язанi з рiзними часовими шарами. У жодному iншому-його творi
немає стiльки символiчного навантаження образiв, як у цiй
п'єсi.
Раневська - господарка вишневого саду. Сам вишневий сад є для
неï дворянським гнiздом. Без нього життя для Раневськоï немис-
ниме, з ним пов'язана вся ÏÏ доля. Любов Андрiïвна
говорить: Адже я народилася тут, тут жили мiй батько i мати, мiй дiд. Я
люблю цей оудинок, без вишневого саду я не розумiю свого життя, i якщо
так потрiбно продавати, то продавайте i мене разом iз садом. Раневська
непрактична, егоïстична, вона не вмiє влаштовувати своє
життя, але разом з тим ïï натура чуйна та поетична, ïй
притаманнi вiдчуття прекрасного i витонченiсть.
Гаєв, брат Раневськоï, теж представник минулого. Вiн наче
доповнює Раневську. Гаєв абстрактно мiркує про
суспiльне благо, про прогрес, фiлософствує. Але всi цi мiркування
порожнi i нiсенiтнi. Намагаючись утiшити Аню, вiн говорить: Вiдсотки ми
заплатимо, я переконаний. Честю моєю, чим хочеш, клянуся,
маєток не буде продамо! Щастям моïм клянуся! Гаєв сам
не вiрить у те, шо говорить.
Для цих людей iснують духовнi цiнностi, меркантильнiсть викликає
в них презирство, хоча з iншого боку ця якiсть перетворюється i на
протилежну: саме через нерозважливiсть i непрактичнiсть вони Ii
втрачають вишневий сад, що був для них своєрiдною iдеєю. Мину-
тiму належить i Фiрс, пiдкреслено старий навiть за вiком. У фiналi н'гси
його, хворого, не помiтивши, забувають в будинку. Сад купує
Лопахiн, часово прив'язаний до тодiшньоï сучасностi. Для нього
вишневий сад — звичайна власнiсть, а спричиненi його продажем
пристрастi цiй людинi незрозумiлi. Лопахiн — прагматик i реалiст.
Вiн не зi шляхетноï верстви: Батько мiй, щоправда, мужик був,
ïï и от у бiлiй жилетцi, у жовтих черевиках. Вiн щиро
спiвчуває ко-'iшкнiй власницi саду, намагається ïй
допомогти, пропонує проект реконструкцiï саду, але його
свiтогляд належить до iнших систем цiнностей i стає нездоланним
бар'єром для розумiння. У Лопахiнi ясно ншчунається та
активна жилка нового життя, що поступово i неминуче iндiiснить на заднiй
план життя безглузде i нiкчемне. Проте меркан-iпльмий дух сучасностi
зробив Лопахiна мимовiльно обмеженим щодо иiдслоронених вiд практичних
справ iдей. Автор дає зрозумiти, що Лопахiн не є
представником майбутнього; вiн вичерпає себе в сьогоденнi.
Iдею майбутнього втiлено в образах Петi Трофiмова й Анi. Одною фразою
Чехов дає зрозумiти, що являє собою Петя. Все в ньому: i
рiдке волосся, i неохайний вигляд — здавалося б, повинне викликати
шлразу. Ате цього не вiдбувається. Навпаки, його мова i вчинки ви-
i пiкають навiть деяку симпатiю. Вiдчувається, як прив'язанi до
нього шочi особи п'єси. Однi ставляться до Петi з легкою
iронiєю, iншi — ‘ неприхованою любов'ю. Адже саме вiн
є уособленням майбутнього у п'єсi. Петя викликає
глибокi роздуми в Лопахiна, що у душi запри гь переконаностi цього
облiзлого пана, що йому самому так прикус.
Анi лише сiмнадцять i вона ще не встигла проявити себе вчинками, але
ïï свiтлi мрiï, спрямованiсть у завтрашнiй день свiдчать
про ще мi” реалiзований потенцiал. Так само вiчний студент
Трофiмов теж готується до справжнього життя. У момент знищення
саду, коли Гаєв у вiдчаï, а Лопахiн усвiдомлює
моральний програш, iiиiiiдi весело бiжать уперед — у майбутнього
власна дорога.
Три часових шари зiбралися навколо вишневого саду. Вся Росiя —
наш сад, — написано у Чехова. Саме за неï точиться боротьба
мiж трьома епохами. Вишневий сад є твором про кiнець староï
Росiï, про прощання з минулим в очiкуваннi майбутнього.