КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/simvolichniy_zvjazok_obraziv_pesi_chehova_vishneviy.dhtml

	СимволIчний зв'язок образIв п'єси Чехова Вишневий сад з рIзними часовими шарами Вишневий сад була останньою i, можна сказати, пiдсумковою п'єсою Чехова. Вiн написав ïï незадовго до смертi, i 904 року, на переломному стику епох, коли передчуття змiн в суспiльствi було особливо помiтним. Напередоднi соцiального вибуху вiн, як творча людина, не мiг не вiдчувати загального настрою, непевнiсть моменту майже мимоволi викликала потребу осмислити сучасну йому дiйснiсть з позицiй минулого й майбутнього. Але в драматичному творi автор може передати лише своï думки через виведенi в ньому образи. Тому персонажi Вишневого саду пов'язанi з рiзними часовими шарами. У жодному iншому-його творi немає стiльки символiчного навантаження образiв, як у цiй п'єсi.
 Раневська - господарка вишневого саду. Сам вишневий сад є для неï дворянським гнiздом. Без нього життя для Раневськоï немис- ниме, з ним пов'язана вся ÏÏ доля. Любов Андрiïвна говорить: Адже я народилася тут, тут жили мiй батько i мати, мiй дiд. Я люблю цей оудинок, без вишневого саду я не розумiю свого життя, i якщо так потрiбно продавати, то продавайте i мене разом iз садом. Раневська непрактична, егоïстична, вона не вмiє влаштовувати своє життя, але разом з тим ïï натура чуйна та поетична, ïй притаманнi вiдчуття прекрасного i витонченiсть.
 Гаєв, брат Раневськоï, теж представник минулого. Вiн наче доповнює Раневську. Гаєв абстрактно мiркує про суспiльне благо, про прогрес, фiлософствує. Але всi цi мiркування порожнi i нiсенiтнi. Намагаючись утiшити Аню, вiн говорить: Вiдсотки ми заплатимо, я переконаний. Честю моєю, чим хочеш, клянуся, маєток не буде продамо! Щастям моïм клянуся! Гаєв сам не вiрить у те, шо говорить.
 Для цих людей iснують духовнi цiнностi, меркантильнiсть викликає в них презирство, хоча з iншого боку ця якiсть перетворюється i на протилежну: саме через нерозважливiсть i непрактичнiсть вони Ii втрачають вишневий сад, що був для них своєрiдною iдеєю. Мину- тiму належить i Фiрс, пiдкреслено старий навiть за вiком. У фiналi н'гси його, хворого, не помiтивши, забувають в будинку. Сад купує ЛопахIн, часово прив'язаний до тодiшньоï сучасностi. Для нього вишневий сад — звичайна власнiсть, а спричиненi його продажем пристрастi цiй людинi незрозумiлi. Лопахiн — прагматик i реалiст. Вiн не зi шляхетноï верстви: Батько мiй, щоправда, мужик був, ïï и от у бiлiй жилетцi, у жовтих черевиках. Вiн щиро спiвчуває ко-'iшкнiй власницi саду, намагається ïй допомогти, пропонує проект реконструкцiï саду, але його свiтогляд належить до iнших систем цiнностей i стає нездоланним бар'єром для розумiння. У Лопахiнi ясно ншчунається та активна жилка нового життя, що поступово i неминуче iндiiснить на заднiй план життя безглузде i нiкчемне. Проте меркан-iпльмий дух сучасностi зробив Лопахiна мимовiльно обмеженим щодо иiдслоронених вiд практичних справ iдей. Автор дає зрозумiти, що Лопахiн не є представником майбутнього; вiн вичерпає себе в сьогоденнi.
 Iдею майбутнього втiлено в образах Петi Трофiмова й Анi. Одною фразою Чехов дає зрозумiти, що являє собою Петя. Все в ньому: i рiдке волосся, i неохайний вигляд — здавалося б, повинне викликати шлразу. Ате цього не вiдбувається. Навпаки, його мова i вчинки ви- i пiкають навiть деяку симпатiю. Вiдчувається, як прив'язанi до нього шочi особи п'єси. Однi ставляться до Петi з легкою iронiєю, iншi — ‘ неприхованою любов'ю. Адже саме вiн є уособленням майбутнього у п'єсi. Петя викликає глибокi роздуми в Лопахiна, що у душi запри гь переконаностi цього облiзлого пана, що йому самому так прикус.
 Анi лише сiмнадцять i вона ще не встигла проявити себе вчинками, але ïï свiтлi мрiï, спрямованiсть у завтрашнiй день свiдчать про ще мi” реалiзований потенцiал. Так само вiчний студент Трофiмов теж готується до справжнього життя. У момент знищення саду, коли Гаєв у вiдчаï, а Лопахiн усвiдомлює моральний програш, iiиiiiдi весело бiжать уперед — у майбутнього власна дорога.
 Три часових шари зiбралися навколо вишневого саду. Вся Росiя — наш сад, — написано у Чехова. Саме за неï точиться боротьба мiж трьома епохами. Вишневий сад є твором про кiнець староï Росiï, про прощання з минулим в очiкуваннi майбутнього.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/simvolichniy_zvjazok_obraziv_pesi_chehova_vishneviy.dhtml