Щоденник для роздумiв
Швосенi, зиму й пiввесни на радiо Вежа, що в Iвано-Франкiвську, iснувала
програма Щоденник. Щоденником ïï можна було назвати лише тому,
то програма виходила щодня, крiм суботи й недiлi. I придумувати
трихвилинну оповiдь доводилося постiйно.
Коли укладалася книжка, я мав можливiсть цiлковито переiнакшити
ïï, дописавши щось таке, про що не говорив, але хотiв би
сказати. Про те, як… Але про це буде вже iнша книжка. Ця
залишиться вiдкритою випадковою, недовершеною, готовою прийняти щось
iнше. Бо зроблена вона лише для того, щоб на кожну прочитану iсторiю
кожному хотiлося б вiдповiсти якоюсь своєю, нiчим не гiршою…
Ось один iз весняних записiв.
Мiськi мешканцi звикли оцiнювати погоду й рiзнi природнi явища лише з
огляду на ïх зручностi та вигоди. Селяни, землероби, садiвники,
лiсiвники й пасiчники мислять трохи ширше не про себе, а про звiрiв,
комах, дерева, бруньки, пагони, цибульки, зерна, квiти, листя, плоди,
ягоди i корiння, якими вони опiкуються. Зрештою, опiкуються лише для
того, щоб з'ïсти самим або вiддати тим, хто живе в мiстах i погоду
оцiнює лише з огляду на власнi вигоди. У цьому завуженнi
свiтогляду причина найбiльших нещасть людства. Але так є
споконвiкiв, i виявляється, що тi поодинокi люди, якi чують спiв
трави, просто не можуть i вже нiколи не зможуть переконати зважати на
нього тих, хто цього спiву не чує.
Позавчорашнiй снiг сприймався по-рiзному: як неприємнiсть, вибрик,
жарт, радiсть, ускладнення, перешкода, безсенсовiсть, Абсурд, фрагмент,
який нiчого, урештi, не значить i, крiм кiлькох вiдкладених рейсiв,
нiчого не змiнює. Все одно вже весна, i цей короткочасний снiговий
бунт угамується через кiлька днiв. Снiг випав, отже, позавчора, а
через кiлька днiв, тобто сьогоднi, по ньому залишилися тiльки слiди.
Здається, вiн справдi нiчого не змiнив.
Однак таке твердження правильне лише в системi координат людськоï
антропоцентричноï логiки. Насправдi два днi снiгу врятували цiле
плем'я, цiле вiйсько Божих iстот.
Цей маленький мужнiй i прекрасний народ уже знемагав вiд людськоï
навали. Щодня його найкращих чоловiкiв, найвродливi-ших жiнок iз
ненародженими дiтьми, його найбiльших мудрецiв убивали людськi руки, а
тiла вивозили до мiста i там на площах виставляли на повiльне тлiння.
Люди руйнували ïхнi оселi, випор-пували iз землi ïхнi скарби,
мiняючи на грошi для дешевих розваг.
День снiгопаду й кiлька днiв укритоï снiгом землi дали можливiсть
цьому народовi перепочити. За короткий час, вiдпущений до нового наступу
людей, лiсовi племена крокусiв, пiдснiжникiв i пролiскiв встигли вже
багато. Однi з них скинули в ґрунт заплiднене насiння, iншi
вiдмерли, урятувавши цим самим пiдземну багаторiчну цибульку вiд
знищення, а переважна бiльшiсть просто перестала бути привабливою i
через це позбулася незахищеностi.
Тож дводенний снiг наприкiнцi березня не був марним. Можливо, завдяки
йому на другу весну маленьке плем'я зможе скликати нове велике вiйсько.
427 слiв За Т. Прохаськом
