Розкрийте бiблiйнi мотиви поезiï Т. Шевченка Iсаiя. Глава 35
Тарас Григорович Шевченко був захоплений Бiблiєю, священною книгою
усiх християн i величним мистецьким витвором, у якому тисячолiттями
черпали натхнення письменники, художники, музиканти, скульптори.
Єдина моя втiха тепер це Євангелiє. Новий Завiт я
читаю з благоговiйним тремтiнням, писав поет у листi до Варвари
Рєпнiноï. Багато текстiв з Бiблiï, Псалтиря Шевченко
знав напам'ять. Бiблiйнi образи й мотиви можна знайти й у його творах
Давидовi псалми, Подражанiє 11 псалму, Осiя. 60 Глава 14, Iсаiя.
Глава 35, Подражанiе Iєзекiïлю. Глава 19, Царi, Неофiти,
Тризна та iнших.
Епiграфи багатьох Шевченкiвських поем, зокрема Сон, Кавказ, Великий
льох, I мертвим, i живим…, взятi з Бiблiï, бо вiдображають
основну iдею твору, спiвзвучнi iз задумом автора. У Букварi, укладеному!
Шевченком, подаються уривки з Псалтиря i молитов. Поет прославляє
Христа як Спасителя свiту, як Месiю за те, що Бог учить, як на свiтi
жить, людей любить, за правду стать, за правду згинуть.
У вiршi Полякам Шевченко пише: I знову iменем Христовим ми оновим наш
тихий рай.
Використовуючи бiблiйнi мотиви й образи, митець висловлював власнi
мрiï про краще майбутнє свого народу:
Оживуть степи, озера,
I не верстовiï,
А вольнiï, широкiï
Скрiзь шляхи святiï
Простеляться; i не найдуть
Шляхiв тих владики,
А раби тими шляхами,
Без ґвалту i крику
Позiходяться докупи,
Радi та веселi. В алегоричну картину пророцтв Iсаiï автор
вкладає дещо iнший, бiльш конкретний змiст, адже вiн серцем
уболiває за поневолений, пригноблений i зневажений царями,
помiщиками украïнський народ. Ось тому йому хочеться, щоб воздали
злодiям за злая i владики не знайшли дороги в нове, справедливе
суспiльство.
У поезiï Злоначинающих спини… письменник звертається до Бога з молитвою-проханням:
А доброзиждущим рукам
I покажи, i поможи, Святую силу ниспошли.
… А всiм нам вкупi на землi
Єдиномислiє подай.
I братолюбiє пошли. У багатьох творах Шевченка поняття Бог i
правда синонiми: Молiтесь Боговi одному, молiтесь правдi на землi.
Переспiвуючи Давидовi псалми, поет щиро вiрить, що
Дiла добрих оновляться,
Дiла злих загинуть.
I осудять губителей Судом своïм правим. У поемi Т. Г. Шевченка
Неофiти апостол Петро передає неофiтовi євангельськi iстини
слова про любов, i правду, i добро, i юнак-неофiт стає Христовим
воïном, проповiдником Христового вчення.
Вiра в Бога, у вищу справедливiсть була закладена в Шевченковi ще з
дитинства. Про це вiн писав у своєму автобiографiчному вiршi Менi
тринадцятий минало…:
Уже прокликали до паю,
А я собi у бур'янi
Молюся Богу, i не знаю,
Чого маленькому менi
Тодi так приязно молилось,
Чого так весело було.
Висновок. Знання Бiблiï, захоплення викладеними в нiй
загальнолюдськими iстинами, красою та глибиною алегоричного змiсту,
поданого у високохудожнiй формi, дозволили Шевченковi збагатити свою
творчiсть численними бiблiйними образами й темами, якi пiд пером майстра
наповнилися новим змiстом.
Опорнi слова й поняття: Бiблiя, Псалтир, подражанiє,
синонiмiчнiсть понять Бог i правда, євангельськi iстини, неофiт,
Христовий воïн.
