Романтизм Дон Кiхота та твереза розсудливiсть Санчо Панси
“Двi постатi, якi дiють разом i контрастують одна з одною, —комiчнi й напiвкомiчнi — це древнiй i досi живий мотив фарсу,
карикатури, цирку, кiно: худий i довгов'язий, низенький i товстий,
хитрий i глупий, господар i слуга, освiчений i поважний, невчении i
простуватий i найрiзноманiтнiшi комбiнацiï — все це було в
рiзних краïнах, у рiзних культурах, у рiзних комбiнацiях i
переплетеннях. А Сервантес створив єдине в своєму родi
- дещо бездоганне”, — так вiдгукувався Е. Ауербах про творчу
знахiдку Сервантеса. Чому його вважають генiальним вже за те, що
сторiнками його роману Дон Кiхот йде не сам, а поряд iз Санчо Пансою?
До сьогоднiшнього дня не вщухають суперечки щодо того, чи слiд
сприймати Дон Кiхота i Санчо Пансу антиподами. Варто прислухатися до
думки тих дослiдникiв творчостi Сервантеса, якi вважають, що Дон Кiхот
вибрав собi у зброєносцi людину, яка схожа на нього або ж певною
мiрою його доповнює. Навiщо Дон
Близькiсть мiж господарем i слугою пiдтверджується й тим, що Санчо
Панса проявляє гнучкий, глибокий i гострий розум i пiдноситься до
вершин ренесансних поглядiв на людину i ïï мiсце в життi. Вiн
здатний мислити i дiяти як справжнiй мудрець, нерозривно пов'язаний з
основами народного свiтосприйняття. Пiд час свого недовгого
губернаторства вiн дiє вiдповiдно до поглядiв таких мислителiв, як
Томас Мор i Томазо Кампанелла.
Пара героïв, якi взаємодоповнюють одне одного, пiзнають свiт
зi взаємокорегуючих позицiй, — одне iз найбiльших вiдкриттiв
Сервантеса. Достатньо порiвняти першi п'ять роздiлiв, у яких Дон Кiхот
мандрує сам на сам зi своïми одноманiтними думками, з
наступними, насиченими дiалогами зi зброєносцем, щоб зрозумiти
генiальнiсть iнтуïцiï Сервантеса. Дон Кiхот i Санчо Панса
схожi з тими казковими персонажами, якi потрiбнi одне одному, тому що
один iз них зрячий, але безногий, вав iншого, слiпого, є ноги. Так
i Дон Кiхот необхiдний Санчо, а Санчо -Дон Кiхоту, тому що перший бачить
тiльки те, що всерединi нього, а другий — лише те, що поза ним. I
Сервантес дав ïх один одному в супутники. Селянин, який
супроводжує свого господаря, розвiнчує манiакальну
дiяльнiсть Дон Кiхота i безплiднiсть його книжкових фантазiй, водночас
саме вiн вiдчуває гуманiстичний бiк сподiвань i вчинкiв господаря,
який вболiває душею за все людство.
