Часопростiр роману Хiба ревуть воли, як ясла повнi? як домiнанта внутрiшньоï структури твору

Домiнантна ознака епiчного мислення Панаса Мирного — романний
спосiб творення художньоï реальностi — характеризує
новаторський пiдхiд до художнього зображення в украïнськiй
лiтературi другоï половини XIX ст. Об'єктивна манера
художньоï розповiдi стала засобом побудови образного свiту як
системи, що саморозвивається за внутрiшнiми законами. Реалiстичне
зображення цiлiсного предметного свiту включає взаємодiю
особистостей, якi формуються на основi взаємозв'язкiв з оточенням,
в процесi спiвiснування рiзних суб'єктiв свiдомостi. Це наочно
втiлюється через епiчне багатоголосся. У ходi пiзнання законiв
всезагального зв'язку явищ, тобто пошукiв внутрiшньоï логiки життя
в одне цiле поєднуються рiзнi часово-просторовi структури, якi, на
перший погляд, можуть i не мати очевидного зв'язку. Ознаки романного
типу свiтобачення в добу реалiзму в украïнськiй лiтературi є
критерiями розрiзнення двох великих епiчних жанрiв (повiстi та роману),
якi хронологiчно спiвiснували.
Той факт, що Панас Мирний i в час зародження неоромантичних тенденцiй в
украïнськiй лiтературi залишається, по сутi, реалiстом iз
властивою йому манерою творення цiлiсного предметного свiту, свiдчить
про сталiсть мистецького свiтогляду, домiнування внутрiшньоï
органiзацiï творчоï iндивiдуальностi над впливом
об'єктивних умов.
Абсолютно закономiрним в койтакстi украïнськоï лiтератури
другоï половини XIX ст. є поєднання в романi Панаса
Мирного та Iвана Бiлика Хiба ревуть воли, як ясла повнi? дiï
зовнiшньоï та дiï внутрiшньоï, психiчного переживання та
дiï-вчинку, дiï-акцiï в ïхнiй безпосереднiй
репрезентацiï. Саме тому бездоганна на рiвнi художнього прийому
ретроспекцiя роману у художньому своєму втiленнi видає в
авторi епiка, якому потрiбна широта й панорамнiсть дiйсностi, включення
людини в соцiум, що iстотно i суттєво зумовлює ïï
життя. Тому вiдсутнiсть до певноï мiри психологiчноï
пластичностi ретроспекцiï знiмається тим, що вона, по сутi,
належить не героєвi, а автору, саме його епiчний погляд вона
з'ясовує, одночасно надаючи художнiй ситуацiï
психологiчностi. Отже, можна сказати, що роман Хiба ревуть воли, як ясла
повнi? закладає пiдвалини власне психологiчноï прози, в ньому
знайшли втiлення й художнє узгодження на рiвнi часово-
просторовоï органiзацiï двi суперечливi тенденцiï —
утвердження епiчного та його руйнування через посилення психологiчного
аналiзу. Причому обидвi цi тенденцiï заявленi й виявленi достатньо
послiдовно й повно.
Просторовi й часовi трансформацiï у романi Панаса Мирного —
не хаотичне перемiщення точок спостереження розповiдача, а вiдповiдне
розмiщення картин, що пiдпорядковуються авторському задумовi та
внутрiшнiй художнiй логiцi. Зображення свiту як процесу змiни причинно-
наслiдкових ситуацiй передбачає сумiщення в одному моментi
минулого як передумови теперiшнього, i прогнозування майбутнього, отже
внутрiшня часова органiзацiя роману пiдпорядковується авторськiй
концепцiï, а не реальному часовому процесу, тому закономiрними
є часо.вi змiщення. Переплетення рiзночасових площин —
ознака романного мислення Панаса Мирного. Бо художнiм завданням вiн
бачив не тiльки зобразити життя як процес формування особистостi та
ïï взаємодiю з оточенням, а вiдшукати причину певних
колiзiй у самiй людинi, ïï внутрiшньому свiтi. Дослiдження
поведiнки персонажа в найрiзноманiтнiших ситуацiях, а також спроби
вiднайти ту межу, де порушується гармонiйне спiвiснування людини й
навколишнього середовища, зумовлюють послiдовнiсть у зображеннi
психологiчних змiн. Романне мислення Панаса Мирного дозволяє
автору в розмаïттi життєвих ходiв побачити глибиннi зв'язки й
вивести картину закономiрних змiн у процесi буття.
Роман Хiба ревуть воли, як ясла повнi? багатопроблемний i панорамний. У
ньому сконцентровано болючi для украïнцiв питання i про нищення
iсторичноï пам'ятi (без пам'ятi про самих себе), i про гнiтюче ярмо
на шиï, i про моральне калiцтво, i про вiчно пiднесений батiг
колонiзатора. Екскурс у минуле села Пiски яскраво простежує
багатозначнiсть i багатоплановiсть процесу втрати Украïною волi,
руйнiвнi наслiдки цього процесу. Отже, зважаючи на те, що домiнантою
роману є нацiональне, слiд наголосити, що твiр Панаса Мирного та
Iвана Бiлика можна визначити як нацiонально-психологiчний роман, автори
якого вболiвають за долю украïнцiв. Екскурс у минуле села Пiски
також демонструє, як на тлi загальноï життєвоï
картини певного часу вiдбувається процес змiни людського
свiтогляду, що проходить певнi етапи. Саме тут слiд шукати витоки отих
деформацiй психiки й моралi, котрi давали потiм такi потворства, як
пияцтво, розбiй, убивства тощо, котрi призвели до руйнування
особистостей, а отже, до життєвих та соцiальних трагедiй.
Окрiм цього, зазначений екскурс у минуле дає можливiсть глибоко
проаналiзувати образи Мирона Ґудзя i Максима Ґудзя.
Бiографiï Мирона Ґудзя та його онука — це втiлення
боротьби козацького свiтогляду з селянським свiтом. Кожен з цих
свiтоглядiв асоцiюється з певною системою iдей та цiнностей.
Селянське (хлiборобське) життя iдентифiкується з такими поняттями,
як нудьга, пасивнiсть i поступливiсть, але водночас ця система понять
включає любов, сiм'ю.
У романi ми спостерiгаємо, що носiями цього свiтогляду переважно
виступають жiнки, хоча є й окремi представники чоловiчих образiв.
Козацький же свiтогляд не лише виступає антиподом селянському, вiн
також символiзує звитягу, дiєвiсть, боротьбу за
справедливiсть, чоловiчу дружбу. Необхiдно також зазначити, що Мирон i
Максим Ґудзi уособлюють саме козацький свiтогляд, але ïхнi
волелюбнi прагнення не змогли виявитися повною мiрою, бо ïм
протистояв хлiборобський свiтогляд оточення: пiщан, родини.
Простеживши зображення Чiпчиного родоводу як засобу формування його
свiтогляду, можна зробити висновок, що головний конфлiкт роману постiйно
взаємопов'язується iз свiтоглядною позицiєю кожного
персонажа. Саме вона керує вчинками героя, впливає на його
взаємовiдносини з людьми, формує життєвий шлях.
Характер Чiпки психологiчно значно складнiший, нiж в iнших персонажiв.
Чiпка, на вiдмiну вiд Мирона та Максима, — це роздвоєний
характер, розiрваний мiж покликами любовi та бажанням помсти. Йому
належить зробити вибiр мiж ними. В iсторiï Чiпки козацьке-селянське
представлене неоднозначно, тому цей елемент вибору надає йому
трагiчного вимiру, вiдсутнього в iнших представникiв козацького
свiтогляду. А сформованiсть у Чiпки саме козацького свiтогляду є
переконливою, незважаючи на те, що на нього впливали бабуся Оришка,
мати, Галя, якi втiлювали цiлком патрiархальнi устоï.
Отже, пiдсумовуючи аналiз, слiд пiдкреслити, що оригiнальнiсть
внутрiшньоï структури роману Панаса Мирного та Iвана Бiлика Хiба
ревуть воли, як ясла повнi? полягає в тому, що дослiдження
зображуваного свiту вiдбувається на основi поєднання
логiчного й емоцiйного начал. Кожен створений в романi характер постiйно
перебуває у процесi становлення. Постiйна ж незавершенiсть,
вiдкритiсть в обiгруваннi психологiчних ситуацiй у розглянутому творi
дає пiдставу стверджувати, що внутрiшня свобода художньоï
дiï базується на авторськiй свободi щодо усвiдомлення й
вiдображення дiйсностi.