Роман Р. Л. Стiвенсона Острiв скарбiв

Архетип подорожi є одним з найбiльш характерних для
пригодницькоï лiтератури. Так, наприклад, розглянемо з
цiєï точки зору роман Р. Л. Стiвенсона “Острiв
скарбiв”.
Пiдлiток Джiм Токiне вирушає як юнга у подорож на кораблi, що
пливе на острiв у пошуках скарбiв. Ми можемо видiлити три свiти, через
якi проходить герой за час дiï в романi.
Дiм (корчма “Адмiрал Бенбоу”). Це свiт буденностi, де майже
нiчого не трапляється: “Батько вiдповiв, що, на жаль, народу
тут буває дуже мало”. Джiм охоче залишає свiт дому,
тому що його ваблять пригоди: “Я попрощався з матiр'ю, з бухтою,
бiля якоï народився, з милим старим “Адмiралом Бенбоу”.
Хоча пофарбований, вiн уже не здавався менi таким дорогим”;
“I сам я теж вирушаю в море! В море на шхунi з боцманом, що
грає на рiжку, з моряками, що носять косички i спiвають своïх
пiсень! Вирушаю в море, до таємничого острова, шукати закопанi в
землю скарби!”. Варто зазначити, що на початку подорожi Джiм
має наïвноромантичне уявлення про те, що чекає на
нього. Вiн дуже захоплений зовнiшньою атрибутикою мандрiвки. Свiт
корабля, де вiн знайомиться з новими людьми, набуває
життєвого досвiду.
Свiт острова, де Джiм зазнає небезпечних пригод. Пiд час мандрiвки
свiтами Джiм стає досвiдченiшим, починає краще розумiти
людей та мотиви ïх вчинкiв. Наприклад, на початку подорожi хлопчик
пiддається впливу оманливоï привабливостi Джона Сiльвера, а
поряднiсть i сумлiння Смоллета сприймає як надмiрну та вiдразливу
педантичнiсть: “…скоро я переконався, що Сiльвер дуже
цiкавий спiвбесiдник”; “Тут я справдi почав розумiти, що
Сiльвер один iз найкращих можливих товаришiв у плаваннi”;
“Запевняю вас, що з цiєï хвилини я цiлком
приєднався до думки сквайра i глибоко зненавидiв капiтана”.
Переоцiнка цiнностей вiдбувається пiсля того, як Джiм разом з
доктором Лiвсi та капiтаном Смоллетом протистоïть
пiратамбунтiвникам. У цей час вiн бачить, як розкриваються справжнi
сутностi людей тепер i зовсiм поiншому оцiнює ïх:
“Звичайно, вiн не знав, що я пiдслуховував з бочки розмову, але
мене так лякала Земля. Свiт рiзноманiтностi його жорстокiсть,
дводушнiсть i влада над командою, що я ледве не здригнувся, коли вiн
поклав руку менi на плече” (ставлення до Сiльвера).
Однак є i суттєвi вiдмiнностi в розкриттi архетипу подорожi
в творах Андерсена i Стiвенсона. У Андерсена подорож має високий
духовний змiст: збагатившись досвiдом i змiцнiвши духом, Герда
набуває здатностi змiнювати свiти. А у романi Стiвенсона бiльш
вагомим є сам процес дорослiшання, перетворення пiдлiтка на
чоловiка i воïна. Джiм стає досвiдченiшим, здатним на
вражаюче смiливi вчинки (самотужки звiльняє корабель вiд пiратiв).
Але здатностi змiнювати свiти вiн ще не набуває.