П'сса I. Карпенка-Карого Хазяïн — соцiально-сатирична комедiя нового типу
Iван Карпенко-Карий найвизначнiша постать в украïнськiй
драматургiï XIX початку XX столiть. Вiн був, за визначенням I.
Франка, тим великим драматургом, якому рiвного не має наша
лiтература . Драматургiчна спадщина письменника складається з
вiсiмнадцяти п'єс, з-помiж яких найбiльш вiдомою є
п'єса Хазяïн. Це соцiально-сатирична комедiя iншого типу.
Написана вона була 1900 року. Цього часу процес розвитку капiталiзму в
сiльському господарствi в Украïнi проходив особливо швидкими
темпами, де на кiнець 90-х рокiв XIX столiття повновладними господарями
була невелика купка капiталiстiв-аграрiïв, яка жорстоко
експлуатувала десятки тисяч трудiвникiв. Пильним оком художника
придивлявся Карпенко-Карий тих нових багатiïв, якi вже переросли в
вiдомого нам Герасима Калитку. Цi спостереження драматурга за процесом
економiчного зростання украïнського чуманiю i стали життєвою
основою комедiï Хазяïн, а прототипами украïнськi капiталiсти-
землевласники та ïхнi слуги й управителi.
У листi до сина I. Тобiлевич зазначив: Комедiя ця дуже серйозна, i я
боюся, то буде скучна для публiки, котра вiд комедiï жде тiльки
смiху. Хазяïн зла сатира на чоловiчу любов до стяжання, без
жодноï iншоï мети. Але це комедiя мойого типу, яка покликана
була показати, як ненаситна жадоба до наживи, що є самоцiллю,
перетворює багатiя на моральну потвору, робить з нього страшного
хижака, який загрожує iснуванню iнших людей. Засобами ïдкого
смiху ця комедiя викриває здичавiння великого землевласника, його
духовну убогiсть i жорстокiсть.
У побудовi п'єси Хазяïн автор вiдiйшов вiд усталених
традицiй, як у вимаганiï вiд драматурга головну увагу
зосереджуватись на зовнiшнiй iнтризi, переплетеннi ефектних сцен, що
мають розсмiшити глядача. Керуючись у своïй творчостi
життєвоï правди, Карпенко-Карий збагнув, що соцiальна комедiя
має бути не розважальною, а повчальною, що вона покликана
аналiзувати суспiльнi пнища, глибоко розкривати суперечностi, людськi
характери.
Заглиблюючись у характер мiльйонера, драматург надає великого
значення кожнiй ситуацiï, реплiцi в творi, дбає, щоб кожен
крок Пузиря, найменша деталь побуту розкривали ненажерливiсть, хижацький
характер, моральну суть стяжателя. Таке розгортання дiï навколо
головного персонажа спрямувало увагу й цiкавiсть читача й глядача на
глибоке дослiдження людських характерiв, важливих суспiльних проблем.
По-новому побудував драматург i композицiю твору. Автор майстерно
поєднав комiчнi елементи, якi, безумовно, переважають, драматичнi
i навiть трагiчнi, ось, наприклад, сцена, в якiй виснажена голодом юрба
прийшла до Пузиря зi i каргою на жахливе, нелюдське харчування. I зовсiм
не смiх, а глибоке спiвчуття до знедолених робiтникiв викликає
вона. А кого до глибини душi не зворушить трагiчна смерть чесного юнака
Зозулi, що став безвинною жертвою хазяйського колеса Пузиря. Завдяки
поєднанню комiчних i драматичних елементiв комедiя Хазяïн
викликає у глядача не лише ïдкий смiх, а й обурення.
Безперечно, великою творчою вдачею автора є центральний образ
комедiï, художня сила якого полягає в його майстернiй
iндивiдуалiзацiï i глибокiй типовостi. Яскравими психологiчними i
побутовими деталями, дiалогами, сповненими глибокого змiсту,
iндивiдуалiзацiєю мови героïв, реалiстичним зображенням
серередовища, в якому дiє Пузир, драматург зумiв створити
цiлiсний, переконливий i глибоко узагальнюючий образ украïнського
глитая-мiльйонера кiнця XIX столiття, надавши йому одночасно рис
живоï, конкретноï людини.
Ненаситна жадоба до збагачення основна, визначальна риса в характерi
Пузиря. Це переконливо показує автор комедiï. Вона поглинула
всю iстоту , зробила його жорстоким i бездушним, скупим i деспотичним,
черствим i некультурним. Але Пузир дувся, дувся та й лопнув, ставши
жертвою своєï непавистi,ситноï наживи. I не спiвчуття, а
саркастичний смiх викликає в глядача неминуча смерть зажерливого
глитая.
Окремими новаторськими рисами є й застосування драматургом таких
композицiйних елементiв та художнiх прийомiв, як характеристика образу ,
психологiчнi та побутовi деталi, введення позасценiчноï дiï,
насичення реплiк, тирад глибоким пiдтекстом, вмiння оживити на сценi
окремi речi тощо. Наприклад, як багато значить у комедiï iсторiя з
халатом! Цей предмет хатнього одягу справдi оживає у творi, ставши
засобом глузування з Пузиря, його скупостi й некультурностi.
Отже, комедiя I. Карпенка-Карого Хазяïн комедiя нового типу. Вона
не тiльки смiшна, а й дуже сумна, за смiхом криються гарячi сльози. А ще
дуже-серйозна. Проте дарма побоювався автор, що вона буде для публiки
скучною. Гострота й актуальнiсть порушених у п'єсi проблем,
життєва й сценiчна правда образiв та майстернiсть композицiï
забезпечили ïй великий успiх. I до сьогоднi :i неабияким успiхом
iде комедiя на сценi сучасних театрiв.
