Прочитайте i проаналiзуйте поезiю Т. Шевченка Менi однаково, чи буду…
У квiтнi 1846 року Т. Шевченко зближується з дiячами Кирило-Мефодiïвського товариства, а через рiк, у зв'язку з розгромом
цiєï таємноï полiтичноï органiзацiï,
потрапляє пiд арешт. Пiд час обшуку конфiсковано шевченкiвськi
твори з рукописного поетичного альбому Три лiта. Слiдство у справi кирило-
мефодiïвцiв, яких ув'язнили в казематi Петропавловськоï
фортецi Петербурга, завершилось ЗО травня 1847 року, i найжорстокiший
вирок дiстав Т. Шевченко, поплатившись насамперед за своï гострi
полiтичнi сатири, спрямованi проти iмперськоï Росiï як тюрми
народiв. Поетовi-борцю випало вiдбувати солдатську службу в Окремому
Оренбурзькому корпусi, куди його вiдправили за особистою вимогою царя
Миколи I пiд найсуворiший нагляд iз забороною писати й малювати. Чи
могло бути щось дошкульнiше, анiж такий немилосердний вирок?! Однак
Шевченко нiколи б не вiдступився вiд своïх iдеалiв. Адже не
корисливiсть i самолюбство, не марнославство кликали його до пера i
пензля, а єдиний привiлей бути вiрним сином сплюндрованоï й
позбавленоï iндивiдуальностi Украïни.
Заспiвом до невольничоï творчостi Великого Кобзаря став цикл
тюремноï лiрики В казематi з пiдзаголовком Моïм соузникам
посвящаю. Це вiршi, написанi у квiтнi-травнi 1847 року в камерi-одиночцi
Петропавловськоï фортецi мiж допитами у справi кирило-
мефодiïвцiв.
Цикл складається iз 13 вiршiв, головним мотивом яких є
заклик бути вiрним народовi, Украïнi, своïй Вiтчизнi (Менi
однаково…, Згадайте, братiя моя…, Чи ми ще зiйдемося
знову?). Найсильнiше нескоренiсть поета, його любов до Украïни
висловленi у вiршi Менi однаково…. Автор поезiï
виступає як патрiот, якого найбiльше хвилює не особиста
доля, а доля Украïни:
Та не однаково менi,
Як Украïну злiï люде
Присплять, лукавi, i в огнi
Ïï, окраденую, збудять…
Ох, не однаково менi.
У творах циклу звучить також мотив суму i самотностi (Ой одна я,
одна…, За байраком байрак…, Чого ти ходиш на могилу?..),
кохання й розлуки (Чого ти ходиш на могилу?..):
Ой одна я, одна, Як билиночка в полi,
Та не дав менi Бог
Анi щастя, нi долi…
Поет розповiдає також про тяжку долю рекрутiв (Рано-вранцi
новобранцi…).
Не можна не згадати Садок вишневий коло хати…, найбiльш вiдомий
вiрш циклу, який хвилює нас своєю позачасовiстю i
постає символом невмирущостi нацiï, яка вмiє i любить i
працювати, i спiвати, i жити.
Мiж рядками вiршiв циклу В казематi прочитується ще один мотив
прагнення до волi. Це головна тема поезiй Шевченка перiоду ув'язнення та
заслання.
Висновок. Цикл вiршiв Т. Шевченка В казематi започаткував низку творiв,
написаних у засланнi. Провiднi мотиви циклу самотнiсть, кохання й
розлука, любов до Украïни та ïï народу, прагнення волi.
Ще раз переконуємося, що, незалежно вiд умов, у яких перебував
поет, подумки вiн був на рiднiй Украïни, прагнув ïй волi,
спiвчував знедоленим. Теми вiршiв цього циклу є темами
усiєï творчостi поета.
Опорнi слова й поняття: цикл вiршiв, провiднi мотиви, нескоренiсть,
любов до Украïни, загальнолюдськi цiнностi.
МЕНI ОДНАКОВО, ЧИ БУДУ…Менi однаково, чи буду Я жить в Украïнi, чи нi. Чи хто згадає
чи забуде Мене в снiгу на чужинi Однаковiсiнько менi. В неволi вирiс меж
чужими, I, неоплаканий своïми, В неволi, плачучи, умру. I все з
собою заберу, Малого слiду не покину На нашiй славнiй Украïнi, На
нашiй не своïй землi.
Не пом'яне батько з сином, Не скаже синовi: Молись, Молися, сину, за
Вкраïну Його замучили колись. Менi однаково, чи буде Той син
молитися, чи нi… Та неоднаково менi, Як Украïну злiï
люде Присплять, лукавi, i в огнi ïï, окраденую, збудять…
Ох, не однаково менi.
