Проблема соцiального пристрою в романi Хаксли Об чудовий новий мир

Олдос Хаксли — це видатний письменник ХХ столiття, творчiсть
протягом десятилiть було лакмусовим папiрцем основних тенденцiй розвитку
лiтератури Заходу, суспiльноï думки взагалi для свiтовоï
критики. Роман ставиться до напрямку антиутопiï
По визнанню самого О. Хаксли, роман бiльшою мiрою вiдповiдь на модель
наукового суспiльства, що була запропонована Г. Уэллсом у романi Люди як
боги. Пiзнiше, в знову посещенном чудовому новому свiтi О. Хаксли
говорить, що темою його добутку є не сам науковий прогрес, а те,
як вiн впливає на особистiсть людини. Об чудовий новий мир
вiдрiзняє високий матерiальний добробут миру. Людина як
особистiсть — це головний об'єкт дослiджень О. Хаксли, а
актуальнiсть його роману зв'язана саме завдяки спрямованостi на
дослiдження стану людськоï душi. У свiтi конвеєрноï
працi й механiчноï фiзiологiï вiльна людина — це
небувале явище
При створеннi моделi свого чудового нового миру О. Хаксли об'єднав
самi негативнi риси тоталiтаризму й сучасного йому суспiльства масового
споживання. Пiдсумком всiх спроб детермiнувати мир стає зменшення
особистостi до тих розмiрiв, якi подвластни програмуванню. I кiнцем
шляху людства буде чудовий новий мир, у якому всi людськi бажання
заздалегiдь визначенi. При цьому бажання, якi суспiльство задовольнити
може — задовольняються, а нездiйсненнi знищуються завдяки генетицi
ще до народження людини, у вiдповiдних пробiрках, з яких виводиться
населення. В чудовому новому свiтi всiєï думки, учинки людей
повиннi бути однаковими, i навiть самi iнтимнi бажання повиннi бути в
усiх iдентичними
Вся, щоправда, матерiалiзована в словах Верховного Контролера: Усi
щасливi. Усi одержують те, чого хочуть, i нiхто нiколи не хоче того,
чого вiн не може одержати. Вони забезпеченi, вони в безпецi; вони нiколи
не хворiють; вони не бояться смертi; ïм не досаждають батьки й
матерi; у них немає дружин, дiтей i улюблених, здатних доставити
сильнi переживання. Ми адаптуємо ïх, i пiсля цього вони не
можуть поводитися iнакше, чим так, як ïм треба. Мир у романi
— одна велика держава, всi люди в ньому рiвнi, але належать до
рiзних каст. Ще не народившись, люди вже дiляться на вищi й нижчих
шляхом хiмiчного впливу на зародки. Кiлькiсть категорiй — каст
— велика — альфа, бета, гама i так далi за алфавiтом до
эпсилон. Останнi спецiально створюються розумово неповноцiнними, щоб
виконувати саму брудну й неприємну роботу. Вищi касти свiдомо
вiдмовляються вiд спiлкування з нижнiми. Але представник кожноï
касти в кожному разi адаптується, проходячи через спецiальну
конвеєрну стрiчку. I лише Великi Контролери не проходять
адаптацiю, ïхньому розумiнню доступно все, що вiдомо звичайному
неадаптованому людинi, тобто та сама неправда в порятунок, на основi
якоï й побудований чудовий новий мир.
У рабствi миру антиутопiï О. Хаксли далеко не всi рiвнi. Адже
неможливо всiм надати рiвноцiннi роботи, так гармонiя мiж суспiльством i
людиною досягається шляхом спецiального знищення всiх емоцiйних i
iнтелектуальних якостей людини, якi просто не будуть йому потрiбнi в
наступному життi: висушування мозку, i вселяння ненавистi за допомогою
електрошка до певних предметiв i т.д. У своєму романi Х. говорить
про майбутнє , що позбавлено самосвiдомостi, як про щось цiлком
закономiрному, адже чудовий новий мир виник по побажаннях i волi
бiльшостi. Але виникають окремi особистостi, якi намагаються протистояти
системi, протиставляючи свiй вiльний вибiр загальним поданням про
щасливе iснування
Таким чином, у романi О. Хаксли представлена боротьба двох сил. Одна з
них затверджує антиутопiчний мир, а iнша — заперечує
його. Але будь-яка спроба бунту припиняється моментально,
суспiльство не йде за революцiонерами. Прагнення до самосвiдомостi й
волi вибору в цьому свiтi не прийме епiдемiчний характер, адже на
вiдстоювання своєï волi здатнi лише вибранi, якi в
термiновому порядку iзолюються вiд щасливих дитин. Двоє повсталих
проти всiма прийнятого порядку в пiдсумку були засланi на острови,
спецiально призначенi для що прозрiли, а третiй — Дикун —
який намагався донести до суспiльства думки про волю й справедливiсть,
виступаючи перед суспiльством, усвiдомивши, що став загальним
посмiховищем, повiсився. Такий кiнець роману Об чудовий новий мир.
В чудовому новому свiтi немає мiсця для людини вiльного, для
людини живучого, а не iснуючого. Його рядовi мешканцi, створенi в
пробiрках, щасливi дитини, дiйсно щасливi у своєму
свiтовiдчуваннi. Тому чудовий новий мир, що один раз побудований,
приречений у рамках створеноï О. Хаксли моделi на процвiтання й
стiйкiсть