Пригода на островi

Ми вiдпочивали на цьому островi третiй день. Чекаючи товариша, який
подався в село закупити продуктiв, я оглядав усе довкола.
Побачив, як вiд берега вiдплив човен, у якому сидiло троє
засмаглих парубiйкiв.
Якось я пiшов через острiвець на протилежний берег. Раптом мою увагу
привернув дивний звук. У розкуйовдженому гiллi куща лежав чи то хворий,
чи поранений собака. Його лапи безвiльно вiдкинутi вбiк, морда на
зiв'ялому листi. Собака не поворухнувся, тiльки повiльно повiв запаленим
оком, повним болю i туги. Як же вiн опинився на островi? Невже його
привезли хлопцi, якi нещодавно приставали до острова на човнi? Знайшовши
неподалiк бляшанку, я набрав води i спробував напоïти тварину.
Собака намагався ковтнути рятiвну вологу.
Де ти взяв цього пса? почувся голос товариша.
Цiєï митi собака загарчав, ледь пiдвiвшись, встав на чотири
лапи. Я не мiг повiрити своïм очам: невже тварина, яка ледь
переводила подих, звелась i навiть намагається мене захистити?
Я розповiв товаришевi про все, що бачив, i про своï здогади.
Ми оглянули собаку. Боляче було дивитися на суцiльна рану на боку,
облiзлу шерсть, вiдвислу подекуди шкiру.
Ми завзято взялися його лiкувати. Спершу промили рану водою, змиваючи
налиплий пiсок, потiм обережно обробили йодом, присипали стрептоцидом i
перев'язали моєю сорочкою.
Довiрившись нам, собака стояв сумирно, лише iнодi сiпався вiд болю,
мружив очi.
Я вiдчував, як у цi хвилини сповнююсь спiвчуттям, спiвпереживанням. Ми
спорудили з листя курiнь, намагаючись сховати собаку вiд пекучого сонця,
пригадували цiкавi мисливськi пригоди, уявляли, як восени пiдемо з ним
на полювання.
Раптом почулося хрипкувате пострiлювання мотора. Неподалiк до берега
пристав човен, який я одразу впiзнав. З нього вийшла дiвчина.
Альбатросе! покликала вона.
Собака, що досi непорушно сидiв коло намету, моторно звiвся i з
хворобливою грацiєю пораненоï тварини побiг назустрiч.
Дiвчина присiла навколiшки i погладила пса помiж вухами.
Це ваш собака? запитав я непривiтно. Що з ним сталося?
Дiвчина нiяково розповiла, що випадково перевернувся казан з рибальською
юшкою i товаришiв собака мало не обварився… А на наш докiр, що не
допомогли гончаковi, пояснила, що нiхто не знав, як це зробити.
Товариш звинуватив ïï в тому, що друзi не допомогли пораненiй
тваринi, а привезли на острiв помирати.
Дiвчина, розгнiвавшись на те, що ïй дорiкають, пiшла геть. Собака
спробував кинутися навздогiн, та товариш його не вiдпустив. Аж коли
човен вiддалився, товариш вiдпустив ремiнь. Собака пiдбiг до води i
тужливо заскiмлив, дивлячись на протилежний берег Днiпра, де на узлiссi
бiлiли намети молодiжного табору.
Вiд нього вiдреклись, а вiн не здатен осягнути людськоï
жорстокостi, вiдплачує за неï Незрадливою любов'ю.
Вiрнiсть! сумно сказав товариш.