Прекрасне в моєму життi

Людина здавна оточувала себе красивими речами, вона не може без цього
жити. Можливо, усе почалося з первiсних малюнкiв усерединi печер
первiсних людей. Про це не вiдає нiхто. Хтось iз мудрих сказав:
Прекрасне це символ морального добра. Прагнення людини до красивого
залишається незмiнним упродовж вiкiв. Людина хотiла передати
неповторнi явища природи чи свiй стан вона стала створювати первiсну
мелодiю та пiснi. Людина прагне зберегти для себе й онукiв щось
дивовижно неповторне (пейзаж, особливо iнтер'єр, видатну особу
тощо) — вона бере до рук звичайного пензля.

I так у всьому, що пов'язано з життям людини. Навiть зараз за повiр'ям
чи певною традицiєю належить вагiтним жiнкам не дивитися на щось
потворне, недосконале, а спрямовувати свiй погляд на красиве: квiти,
зорi, приємнi обличчя, спiв птахiв, нiжну музику, приємну
мову. Прекрасне й добре в життi завжди поруч, бо все це йде не стiльки
вiд розуму, скiльки вiд душi, вiд нашого вiдчуття. Позитивнi емоцiï
спонукають до того, що в людини з'являється добре ставлення до
навколишнього свiту i бажання самому творити добро.

Особливо тонко це вiдчувають поети. Нiби моï думки й почуття
висловив харкiвський поет Ю Стадниченко:

Не вiдкладайте добрих справ! Служiть Землi, служiть Вiтчизнi! Коли
нависнуть хмари грiзнi, Робiть усе, щоб день сiяв! …Щоб не впала
атомна роса, Щоб свiт не змерк, а розцвiтав, Не вiдкладайте добрих
справ!