Полiсемiя слова. Розвиток лексичного значення слова

Слово характерiзується насамперед одним чи кiлькома лексичними
значеннями. Лексичне значення слова — це його реальний змiст,
тобто те, що це слово називає.

Наприклад, лексичне значення слова портрет — це зображення або
опис людини чи групи людей. У перiод свого виникнення слово завжди
має одне значення, тобто за походженням кожне слово однозначне, а
здатнiсть виражати рiзнi значення набувається ним згодом. До
однозначних слiв належить бiльшiсть спец. наукових термiнiв: суфiкс,
флексiя, радiус, бронхiт, кварцит. Проте й серед термiнологiчноï
лексики є багатозначнi слова, наприклад, корiнь (у мов-вi,
ботанiцi, медицинi, математицi; криза (в економiцi, полiтицi, медицинi).
Бiльшiсть слiв у нашiй мовi мають не одне, а кiлька значень. Властивiсть
слова вживатися у рiзних значеннях називається багатозначнiстю,
або полiсемiєю У багатозначних словах одне з його значень є
основним, або прямим, а решта переноснi, або непрямi. Пряме знач. слова
це звичайна назва предмета, властивостi, дiï, стану. Пряме знач.
слова найчаст. буває первинним, тобто тим, що вперше стало назвою.
Переноснi значення слiв завжди повяз-нi з прямим значенням. На основi
перен. значення виникає метафора (перенесення) перенесення значень
одних предметiв на iншi: Вiтер з гаєм розмовляє, шепче з
осокою; метонiмiя перейменування: грав Лисенка; синекдоха вживання назви
частини предмета у значеннi його цiлого: Голуба сукня бiльшене
приходила. Конкретне значення багатознач. слова вияв-ся у контекстi.
Правильно побудований контекст усуває багатозначнiсть слова i не
породжує двомовностi. Переносне значення слова як i пряме є
для нього сталим, закрiпленим у мовi суспiльною практикою ïï
носiïв. Воно сприйм-ся як нове, окреме значення вiдомого слова. Цим
перен. зн. слова вiдрiзн. вiд перен. вживання слова, що мiстить iнд.
оказiональний хар-р i використ. у мовл-нi як один iз засобiв надання
слову образностi i виразностi. Розвиток лекс. значення слова.
Розмежування типiв лекс. значень грунт-ся на 2-ох основ. ознаках: 1) на
хар-рi звяз-ку вiдповiд. назв з предметами i явищами позамовн.
дiйсностi; 2) на особливостях сполучуваностi слiв з iнш. лекс-ми
одиницями у складi словосп-нь i речень. Таким чином, згiдно з перш.
ознакою (щодо хар-ру зв-ку) видiляють номiнативнi лекс. знач. / згiдно з
друг. ознакою фразеологiчно-зумовленi (обмеженi) та синтаксично-
зумовленi. Номiнативнi лекс. знач. подiл-ся на: — прямi; —
переноснi (номiнативно-вивiднi); — номiнативно-коннотативнi
(додатк. значення);1. Словам з прямим значенням властивий безпосередн.
неопосередкований номiнативний звя-к з позначеним: голова (пряме номiн.
значення частина тiла);2. Переноснi властивi словам, що виступають
опосередков. назвами предметiв i явищ. Вони форм-ся в словник. складi
внаслiдок називання словами з прямим номiнат. значенням iнших предметiв,
явищ i ознак. Перен. значення хоча i вториннi, але мають статус
загальновживаних (узуальних). Вони тлумачаться i перекладаються в
словниках.3. Природа ном-коннотат. значень полягає в тому, що
номiнативний звя-к з позначуваним усклад-ся додатк. значенням позит. або
негат. оцiнки предмета, явища, або значенням ступеня iнтенсивностi вияву
ознаки: бити завдавати болю / гамселити бити з силою. В укр. мовi
iснує чимало слiв та окремих значень, обмежених у св. звязк-х з
iнш. лекс. одиницями. Це слова iз фразеолог.-зумовленими значеннями.
Особливiстi фраз. зумовл. значень полягають у тому, що такi значення реалiз-
ся тiльки у стiйких словосп-ннях. Слово у таких словоспол-нях до певн.
мiри втрачає свiй iнд. змiст, оскiльки як вiдомо значення фраз-мiв
не є звич. сумою значень слiв, що входять до нього. Фразеологiзм
передає єдине поняття не залежно вiд значення слiв, що
входять до нього. Фраз.-зумовленi значення властивi також словам, що хар-
ся вибiрковою сполучуванiстю з iн. лекс. одиницями. Наприклад, слова на
позначення слiв властивостей тварин: буланий (свiтло-рудий); чалий;
гнiдий. Цi прикметники функц-ть як слова з фразеол. значенням i поєдн-
ся тiльки з iменниками кiнь, жеребець i кобила. Синтакс.-зумовл.
лексичнi значення мають обов. умовою свого вияву вiдповiднi синтакс. констр-
цiï (контекст). Це стосується, насамперед, багатозначних
слiв, окремi значення яких визнач. тiльки у складi словосп-нь.
Наприклад: море (номiн. знач. водний простiр) / море смiху (похiдне
кiлькiсн. знач.) > слово море у цьому значеннi вимагає за собою
iменника. Вивчення лексикологiï в школi

1) знати, що таке слово, його значення. Довести, що це основна одиниця
мови, де реалiзуються звуки i морфеми.

2) Методи:слово вчителя, бесiда, спостереження над мовним явищем; робота
з пiдручником; елементи частково пошукового i дослiдницького методiв;
метод вправ. Якщо тема Багатозначнiсть слова використовуємо
таблицi, худ. тексти; якщо тема Прямi i переноснi значення тексти,
загадки, прислiвя, приказки; якщо Омонiми, синонiми таблиця
(стилiстична роль), тексти, власнi приклади. Типи тренувальних вправ
з лексикологiï — лексичний розбiр (повний-частковий, усний-
письмовий). Схема: слово, поч. ф-ма, част. мови, значення в текстi,
однозначнiсть-багатозначнiсть, у якому значеннi вжито, має\не
має омонiми, синонiми, антонiми, група за походженням, сфера
вживання.- самостiйний добiр синонiмiв, антонiмiв. Складання речень з
синонiмами\антонiмами, добiр антонiмiчних пар, аналiз текстiв з
вiдповiдною лексикою(професiйна, рибацька), визначення ролi.
Переклад, звязне мовлення.