Поетичний образ Украïни в поезiï Любiть Украïну Володимира Сосюри

Сосюра був народним улюбленцем, за ним ходили легенди. Кiлька поколiнь
радянських студентiв виросло з його лiрикою на вустах, численнi
ентузiасти розносили спiвуче Сосюрине слово по Украïнi, писав Олесь
Гончар. Натура поета у всiй ïï щиростi i глибинi розкрилася у
вiршi Любiть Украïну. Це сердеч-не слово поета-патрiота, мовлене в
радiсну годину визволення украïнськоï землi, коли пiсля
нiмецькоï окупацiï засяяло сонце волi. Написаний у 1944 р.,
вiрш уперше був опублiкований у Киïвськiй правдi та Лiтературнiй
газетi. Поет створив за допомогою найрiзноманiтнiших тропiв чудовий
зоровий образ вишневоï Украïни. Для ïï змалювання
вiн користується не абстрактними загальниками, а точними
поетичними деталями, художнiми атрибутами, за допомогою яких
Украïна оживає в нашiй уявi чiтко, рельєфно, наче на
полотнi талановитого живописця. Поет, нiби прозираючи у душу,
звертається до кожного зокрема i до всього народу.
Усе у рiдному краю миле вiтер, i трави, i води. Намагаючись осмислити
саме поняття любов до батькiвщини, з'ясувати його для себе i для читача,
В. Сосюра пiдкреслює, що це єдине i водночас всеохоплююче
почуття, яке пiдносить самоповагу людини, звеличує ïï.
Засобом iнтонацiйного i смислового перераху-вання досягається
високий ступiнь емоцiйностi, непiдробноï схвильованостi.
Украïна у тому вiчному i нетлiнному, що прийшло до нас крiзь вiки.
Через сторiччя вловлюємо i беремо до серця й розуму
украïнську пiсню, думу, красу нацiональних святинь усi прояви
украïнськоï духовностi. Не збройною потугою украïнцi
завоювали пошану й повагу iнших народiв, хоча нащадки повiк не забудуть
звитяг славного лицарства запорозького, безсмертних оборонцiв нашого
краю. Украïнський народ споконвiку славен всiми своïми дiлами.
Поезiя має форму послання. Анафора Любiть Украïну робить вiрш
струнким i композицiйно завершеним. Поетове слово звучить щиро i
безпосередньо. Вiн звертається насамперед до молодi.
Майбутнє Украïни завжди пов'язане з долею молодого поколiння,
i вiд того, наскiльки щиро воно любитиме Украïну, залежатиме
ïï доля при будь-яких обставинах.
Традицiï Шевченка, Лесi Украïнки , Франка та iнших
украïнських поетiв розвинув поет i висловив по-новому, з
притаманним йому особливим лiризмом i теплом. Багатство мови, риторичнi
заклики, а найголовнiше щире, схвильоване почуття, що пульсує в
словах i рядках, вiдрiзняють цей твiр .