Поетична творчiсть Рильського перiоду Великоï Вiтчизняноï вiйни

Поетична творчiсть Рильського перiоду Великоï Вiтчизняноï вiйни вiдзначається силою патрiотичного почуття, iдейно-тематичним i жанровим багатством. Залишаючись поетом-лiриком, Рильський в цей час широко використовує прийоми поета-трибуна, поета-агiтатора, якi з'явились у його творчостi напередоднi вiйни (Народам свiту, Народам радянськоï землi). Виходять книги його вiршiв — За рiдну землю (1941), три книги в 1942 роцi -Слово про рiдну матiр, Свiтова зоря, Свiтла зброя; Велика година (1943), Неопалима купина (1944), книга публiцистичних статей росiйською мовою Народ бессмертен {1942) та iн.
Рильський бере активну участь у життi радянського суспiльства: часто виступає на антифашистських мiтингах i зборах, виголошуючи полум'янi промови, в яких закликає слов'янськi народи та прогресивних людей усього свiту об'єднатися навколо Радянського Союзу для знищення фашистського звiра. I хоч Рильський не був на фронтi, та мав славу справжнього фронтовика. З ворогом воювали його мужнi, як правда, вiршi.
Герой Радянського Союзу письменник Юрiй Збана-цький, який два з половиною роки був у партизанах, у своïй промовi на пленумi Спiлки радянських письменникiв Украïни в 1944 роцi говорив: Вiршi Максима Рильського, Павла Тичини дуже часто зачитувалися перед строєм. Партизанськi композитори склали до них свою музику, i в лiсах, у партизанському краю, спiвали пiснi наших радянських письменникiв ‘.
Окремi поезiï М. Рильського разом з патрiотичними вiршами Т. Шевченка, П. Тичини, М. Бажана виходили в книжечках-листiвках, якi поширювалися серед партизанiв i населення тимчасово окупованих областей Украïни.
Провiднi iдеï творчостi Рильського перiоду вiйни — утвердження непереможностi Соцiалiстичноï Батькiвщини, незламнiсть дружби народiв Краïни Рад, заклик до єдностi слов'ян i всiх прогресивних народiв свiту.
Москва
Вiрш Москва написаний у жовтнi — листопадi 1941 року, коли гiтлерiвськi орди рвалися до нашоï зореносноï столицi.
В оборонi Москви велику роль вiдiграла радянська преса, фронтовi листiвки, твори художньоï лiтератури — статтi, пiснi, вiршi. Так, в Песне защитников Москвьi, написанiй в листопадi 1941 року, Олексiй Сурков вiдбив могутнє патрiотичне пiднесення оборонцiв Москви, ïх вiру в перемогу над фашизмом:

• Мьi не дрогнем в бою
• За Отчизну свою.
• Нам родная Москва дорога.
• Нерушимой стеной,
• Обороной стальной
• Остановим,
• Отбросим врага.

Давали натхнення оборонцям Москви на безсмертнi подвиги i пристраснi статтi О. Толстого (Москве угрожа-ет враг), К. Симонова (Москва), Є. Петрова (За нами Москва), вiршi Джамбула, Твардовського, Жарова та багатьох iнших. Як вiрний воïн, стояв на оборонi нашоï столицi i вiрш Рильського Москва. Величезне значення соцiалiстичноï Москви для людства у вiршi розкривається яскравими тропами, а також фiгурою анафори:
Там правдолюбця Толстого слiди I Грибоедова смiх невгасимий, Там Маяковський, єдиний завжди, З Пушкiним стрiвсь — весняноï води Бурний потiк iз валами морськими. Там непогасний свободи рубiн Свiтовi свiтить крiзь нiч пурпурово, Там осереддя всiх гiр i долин…
Метафоричний образ — там непогасний свободи рубiн свiтовi свiтить крiзь нiч пурпурово — висловлює думку про безсмертя i непереможнiсть ленiнських iдей, якi з Москви вказують трудящим усього свiту шлях до свiтлого майбутнього.
Москва об'єднала народи Радянського Союзу в родину велику, вона допомагає народам обмiнюватися духовними цiнностями, розвивати нацiональну культуру:
Там ми, братове, збирались яе раз В дружнiй розмовi i в дружньому дiлi. Там обiймав Украïну Кавказ, Там наших спiвiв гранився алмаз, Там нашi думи росли буйнокрилi.
Повторенням епiтета дружнiй поет пiдсилює думку, що у Москвi люди рiзних республiк завжди зустрiчаються, як Друзi.

• Вiрш Москва пройнятий непохитною вiрою,
• Що не упасти нiколи Москвi, Нашому серцю но вмерти довiку!
• Украïнi

Роздуми про украïнський народ, його героïчну iсторiю, багату культуру, майбутню долю Украïни стали змiстом лiричних вiршiв Украïнi (1941), Пам'ятник Богдана (1942), Києву (1943), Переяславська рада (1944), ораторiï Слово про рiдну матiр (1941), поеми Жага (1942, нова редакцiя — 1956) та багатьох iнших творiв поета.
Спiльнiсть i нероздiльнiсть iсторичноï долi украïнського i росiйського народiв, усiх народiв краïни соцiалiзму, незламна вiра в те, що пiд проводом партiï монолiтний радянський народ здолає фашистськi орди — такi провiднi iдеï творiв Максима Рильського про Украïну.