Перетворення острiва Вiдчаю на острiв Надiï

Твiр за романом Д. Дефо Життя й незвичайнi та дивовижнi пригоди
Робiнзона Крузо. Бурхливе море. Величезний вал набiгає на корму
шлюпки. У нiй намагаєть ся врятуватися команда корабля, який сiв
на мiлину. Хвиля нiби збирається поховати людей у морськiй
безоднi. Ще один вал викинув лише одного моряка на берег, iншi лишилися
пiд водою. Цим моряком був Робiнзон Крузо.
Радiсть, яку вiдчував Робiнзон вiд щасливого спасiння, швидко минула.
Вiн згадав про загиблих товаришiв, i його серце огорнув сум. Слiдом за
ним прийшла тривога. Робiнзон зрозумiв, що попереду на нього чекає
багато нещасть. Одяг був мокрий, а переодягтися не було у що. У нього не
було нi ïжi, нi прiсноï води. Яке майбутнє чекає
на нього? Або вiн помре вiд голоду, або його розiрвуть лютi звiрi.
Робiнзон не мiг навiть полювати, не мiг оборонятися вiд хижих звiрiв бо
в нього не було нiякоï зброï. I ось тодi до самотньоï
людини на незаселенiм островi приходить вiдчай.
Вiн утiшав себе думкою, що могло б статися ще гiрше. Розум йому говорив,
що все не так i погано. Послухавши голосу свого розуму, Крузо почав
миритися зi своïм становищем. Вiн перестав дивитися на море з
надiєю побачити там корабель, покинув марнi сподiвання. Усi думки
Робiнзон спрямував на те, щоб пристосуватися до умов свого життя.
Спочатку вiн перевiз зi свого корабля ïжу, одяг, зброю, порох,
ножi, ножицi, теслярськi iнструменти. Потiм почав влаштовувати собi
житло. Завдяки невпиннiй щоденнiй працi життя Робiнзона на островi
Вiдчаю стало потроху налагоджуватися. Вiн збудував хатину, обробив поле,
приручив кiз, видовбав човна.
Крузо поступово починає вiдчувати себе господарем на островi. Не
бездумним власником, а дбайливим господарем. Робiнзон був зачарований
красою навколишньоï природи, i тому нiколи не ставився до неï
як споживач. Що мав моряк на островi, йому могло вистачити, щоб
пристойно прожити там кiлька десяткiв рокiв. Звичайно, Робiнзон страждав
без спiлкування з людьми. Спочатку вiд повноï i самотностi його
рятували собака та кiшки, яких Крузо перевiз iз корабля на острiв.
Згодом вiн навчив говорити папугу. Птах так чiтко i виразно вимовляв
слона, що слухати його було дуже приємно. А справжньою розрадою
для Робiнзона були Бiблiя й декiлька книг, якi вiн знайшов на кораблi.
До того ж у нього була можливiсть вести щоденник.
Та найщасливïшим часом Крузо називає роки спiлкування з
П'ятницею. Врятувавши юнака вiд розправи людожерiв, Робiнзон робить його
своïм вiрним товаришем i помiчником. Вiн навчає його говорити
англiйською мовою. I вчорашнiй дикун та людожер потроху
прилучається до цивiлiзацiï. Вiдколи П'ятниця оселився на
островi, Робiнзону жилося легко i приємно. Якби вiн почувався
добре серед дикунiв, то, мабуть, погодився б жити на островi довiку.
Так поступово, крок за кроком, Робiнзон перетворює острiв Вiдчаю
на острiв Надiï.
Призвичаïвшись до нових умов, Робiнзон все ж таки упродовж довгих
рокiв життя на островi сподiвався повернутися до Англiï. I його
мрiя здiйснилася. Пiсля двадцяти восьми рокiв, двох мiсяцiв й
дев'ятнадцяти днiв перебування на островi Робiнзон Крузо
повертається на батькiвщину.
Роман Д. Дефо це звеличення людини, яка не втратила надiï, вiри в
своï сили навiть на безлюдному островi.