Що таке почуття власноï гiдностi

У життi кожна людина зустрiчається з красою i пiдлiстю, радiстю i
горем. У ïï життi бувають торжества, веселощi, але й години
страждання вiд якогось горя. Душу ïï бентежить то
всепоглинаюча любов, то вiдчуття огиди до певних явищ у життi. Бувають
такi моменти в життi, коли треба вiд чогось вiдмовитися заради
рiдноï людини, а на чомусь слiд принципово наполягати. Треба
пiднятися силою своïх думок, переконань над почуттям i емоцiйними
поривами з однiєю метою не принизити нi себе, нi тих, хто поруч.
Усе це вимагає людська гiднiсть. Народна мудрiсть стверджує:
Вiд спраги помирай, але гiдностi не втрачай. Треба з гiднiстю жити,
працювати, переживати радiсть i горе, з гiднiстю зустрiчати свою останню
годину. Гiднiсть це мудра влада тримати себе в руках. Благородство
твоєï людськоï особистостi виявляється в тому,
наскiльки мудро й тонко ти зумiв визначити, що гiдне i що негiдне. Гiдне
повинно стати суттю твоєï власноï культури, негiдне хай
викликає презирство й огиду.
Гiдна людина завжди красива, бо вона не дозволяє собi бути
негарною завдяки низькому вчинковi чи пiдлiй думцi. Можна мати прекрасну
зовнiшнiсть, але ця краса буде тiльки зовнiшньою, без внутрiшньоï
краси така людина нiкого не зацiкавить, не приверне увагу людей
порядних, iнтелiгентних. Тому не слiд, звичайно, забувати про зовнiшню
красу, але треба дбати про внутрiшню душевну, а це може допомогти
зробити тiльки почуття власноï гiдностi.