Перекази
Перекази уснi оповiдi про життєвi факти, явища, драматичнiситуацiï, пов´язанi з конкретними iсторичними подiями,
iнформацiя про якi передається не очевидцями, а шляхом
переповiдання почутого (звiдси i назва переказ).
Порiвняно з легендами перекази вiдзначаються бiльшою достовiрнiстю та
документальнiстю змiсту i є виявом iсторичноï пам´ятi
народу. Джерелом виникнення жанру були розповiдi учасникiв чи очевидцiв
iсторичних подiй минулого, якi, викликавши зацiкавлення слухачiв, почали
передаватися з уст в уста. Вiдштовхуючись вiд конкретноï дiйсностi,
у процесi побутування вони набували нових рис, набирали емоцiйного
забарвлення, проте не вiдривались вiд реальних фактiв, про якi велась
мова. У них вiдсутнiй надприродний елемент, минуле (навiть якщо
доповнене новими фактами чи вигадане) змальовується правдоподiбно,
у межах життєвоï достовiрностi.
Згiдно з критерiями жанровоï класифiкацiï неказковоï
прози К. В. Чистова, переказам властивi такi характеристики:
1) час менш давнiй, порiвняно з легендами; часто вказується
час зображуваних подiй (якщо не точно, то в можливих межах
хронологiчного перiоду);
2) локально прикрiпленi до певного географiчного пункту (мiсця
поселення, рiчки, гори i т. п.), хоча залежно вiд суспiльноï ваги
змiсту можуть набувати не тiльки локального, а й загальнонацiонального
значення;
3) надприроднi персонажi i подiï вiдсутнi; хоч вони й
обростають привнесеними чи додуманими мотивами, деталями, однак
домисел нiколи не виходить за межi можливого;
4) оповiдач знаходиться на зовнiшнiй щодо зображуваного
позицiï; iнформацiя передається шляхом переповiдання
почутого, першоосновою переказiв були розповiдi i спогади очевидцiв,
тому вказується джерело чи походження розповiдi.
Названi характеристики переказiв засвiдчують ïхню спорiдненiсть з
iсторико-героïчними легендами, а також билинами, думами,
iсторичними пiснями. Класифiкувати перекази можна за двома принципами:
1) тематичним; 2) хронологiчним.
Вiдповiдно до тематики та сюжетотвiрного компонента видiляються такi
головнi цикли переказiв: топонiмiчнi (про походження географiчних назв),
етимологiчнi (походження назв предметiв та явищ), ономатологiчнi
(походження iмен), етнонiмiчнi (походження назв нацiональних груп) та
iн. Недолiк такоï класифiкацiï в тому, що до однiєï
групи вiдносяться уснi твори рiзних iсторичних перiодiв та епох. Тому в
науцi надають перевагу хронологiчнiй класифiкацiï. Вiдповiдно до
неï видiляються такi групи переказiв:
5) перекази староруських часiв i Киïвськоï Русi (княжого
перiоду) 2) перекази перiоду половецьких та турецько-татарських
нападiв;
6) перекази доби козаччини та нацiонально-визвольноï вiйни
16481654 pp.;
7) перекази перiоду Руïни та нацiонально-визвольних змагань
18 ст. (Колiïвщина, Гайдамаччина, опришкiвський рух);
8) перекази про нацiонально-iсторичнi подiï новiтньоï
доби (нацiонально-визвольнi армiï i рухи УСС, УГА УПА; подiï
Першоï та Другоï свiтових воєн).
Оглядовий аналiз iсторико-хронологiчних циклiв 1. Перекази перiоду
староруських часiв та княжоï доби. Ця група творiв усноï
словесностi через хронологiчну вiддаленiсть зображуваних подiй найближча
до легенд. На вiдмiну вiд легенд, тут нема фантастичного надприродного
компонента. Багато зразкiв переказiв записано в Руському лiтописi та
iнших писемних пам´ятках давньоï украïнськоï
лiтератури.
Найвiдомiшi оповiдi про заснування Києва трьома братами
Києм, Щеком i Хоривом та ïх сестрою Либiдь, iмена яких стали
основою для багатьох топонiмiв (назва мiста походить вiд iменi старшого
брата, рiчка бiля нього називається Либiдь, гора Щековиця та iн.)
Тематично розгалужений цикл про життя i дiяльнiсть руських князiв.Вiдомий напiвлегендарний переказ про смерть Олега вiд коня: почувши вiд
волхва вiщування, що його чекає смерть вiд коня, Олег наказав
убити свого улюбленого коня. У старостi, згадавши i пошкодувавши про це,
вiн пiшов подивитись на його костi з черепа коня виповзла змiя, вiд
укусу якоï князь помер. Цей факт, як iсторично достовiрний,
записаний у лiтописi. Проте Д. Чижевський вважає сюжет загибелi
князя, яка була провiщена волхвами, одним з найпоширенiших мандрiвних
сюжетiв, а тому вiдносить його до запозичених.
До цього циклу вiдносяться перекази про загибель Iгоря вiд рук древлян
та помсту його дружини Ольги: Iгор, зiбравши данину в Древлян,
повертався додому, але його воєводи намовили повернутись i зiбрати
бiльше данини. За це древляни вбили князя, розiрвавши мiж двома
деревами, а княгиня Ольга неодноразово жорстоко помстилася за смерть
чоловiка. Одна iз помст спалення Iскоростеня столицi древлян: Ольга
наказала зiбрати всiх голубiв iз мiста i вiдпустити, прив´язавши
ïм до нiг тлiючi скiпки. Повернувшись у своï гнiзда, птахи
пiдпалили все мiсто.
Сюди вiдносяться також перекази про вiйськовi походи Святослава,
хрещення Володимиром Русi, просвiтницько-культурну дiяльнiсть Ярослава
Мудрого та iн. В окремий тематичний цикл Можна видiлити сюжети про княжi
мiжусобицi, змови та вбивства суперникiв у боротьбi за престол. Це
перекази про смерть Бориса i Глiба, ослiплення Василька Теребовельського
та iн.
9. Перекази перiоду половецьких та турецько-татарських нападiв
хронологiчно пересiкаються iз попередньою групою. Вони, напевне,
становлять найбiльший пласт украïнськоï iсторичноï
прози, бо в кожному реґiонi i майже в кожному населеному
пунктi побуту, ють перекази про цю епоху в iсторiï
Украïни. У них переплiтається iсторична правда з народним
домислом, iсторичнi мотиви обростають родинними чи суспiльно-
побутовими деталями, суб´єктивними iнтерпретацiями тощо.
Серед цих переказiв можна видiлити кiлька найпродуктивнiших сюжетiв та
тематичних груп.
10. Великий цикл стосується походження населених пунктiв та
ïх назв (топонiмiчнi перекази). Багато оповiдей мають на метi
пояснити виникнення назв рiчок, долин, гiр тощо. Домiнують мотиви
нападу (наприклад, усе село , втiкаючи вiд орди, переселяється
на iншу територiю i засновує нове поселення); загибелi або
самопожертви (наприклад, дiвчата-полонянки, щоб не стати здобиччю
поневолювачiв, кидаються зi скель у воду i гинуть звiдси походить
назва Дiвочi скелi).
11. Другий цикл про боротьбу украïнцiв iз завойовниками,
визначальнi битви i перемоги. Один з найдавнiших текстiв про перемогу
над ворогами записаний у Руському лiтописi переказ Про Бiлгородський
кисiль. Вiн сягає ще часiв боротьби з печенiгами. Бiлгород був
оточений ворогами, де внаслiдок облоги настав великий голод. Люди
були вже готовi здатися вороговi, але мудрий старець порадив, як
здобути перемогу: вони викопали два колодязi i в один поставили дiжку
з киселем (який зварили iз зiбраноï в усiх людей крупи), а в
другий з медом. Залишивши печенiгам заручникiв, бiлгородцi покликали
в мiсто ïхнiх князiв, щоб показати, що вони непереможнi, бо
мають ïжу вiд землi. Печенiги ïли кисiль i дивувалися, а
потiм зняли облогу i залишили мiсто.
Крiм iсторично-героïчних оповiдей (про фортецю в Теребовлi, про
битву за Кременець i гору Бону та iн.), вiдомi й оповiдi про подвиги
безiменних героïв, побутово-iсторичнi перекази (Як жiнка окропом
туркiв повбивала, Як жiнка втопила турка в росолi, Як брат з сестрою
татар в болотi потопили та iн.).
12. Оповiдi про турецько-татарську неволю та втечу з полону,
напевно, найдраматичнiшi (Про нашу дiвку, що стала татаркою, Про
Iвана i його сестру Олесю). До цiєï групи вiдносяться й
перекази про знамениту Роксолану, що стала дружиною хана. Особливо
трагiчнi розповiдi про яничарiв i ïх повернення в рiднi
краï, про кохання яничарiв i дiвчат-русинок або розлучених у
дитинствi брата i сестри, яке, як правило, завершується
фатально.
З цього циклу промовистий переказ про євшан-зiлля: Володимир
Мономах, перемiгши половцiв, взяв у полон отрока князя Сирчана. Пiсля
смертi Мономаха половецький князь послав музиканта Ора, щоб той
переказами i спiвом повернув хлопця до рiдноï землi. ДОолодий
половець не хотiв повертатись, аж поки не понюхав євшану. Вiд
запаху зiлля вiн заплакав i сказав: Краще на своïй землi кiстьми
лягти, нiж на чужiй славному бути, i повернувся на рiдну землю.
13. Перекази доби козаччини та нацiональноï вiйни 16481654pp.
хронологiчно теж дещо пересiкаються з попередньою групою, бо частково
стосуються боротьби проти турецько-татарських поневолювачiв. Вiд
другоï групи вони вiдрiзняються тим, що тут центральними
персонажами виступають козаки . Такi перекази можна умовно подiлити
на двi частини:
14. Про рядових козакiв, ïх побут, звичаï, боротьбу з
ворогами (Як виникла Запорiзька Сiч, Чим займались запорожцi, Як
запорожцi прiзвища давали, Козацькавдача, Козацькi жарти, Суд у
запорожцiв, Козацька сторожа в степу, Як запорожцi взяли Азов та
iн.).
2. Про козацьких ватажкiв видатних iсторичних осiб. Першою
постаттю в цiй групi є Богдан Хмельницький . Народнi уснi
оповiдi розповiдають про все його життя вiд народження до смертi
(звичайно, доповнюючи вигаданими епiзодами i деталями): Звiдки пiшло
iм´я i прiзвище Богдана Хмельницького, Хмельницький i Барабаш,
Герць Хмельницького, Смерть Богдана i обох його синiв та iн. Є
подiбнi оповiдi про Сагайдачного, Дорошенка, Морозенка та iнших
козацьких гетьманiв i отаманiв. Крiм ïх доблестi i вiйськових
перемог, у цих переказах нерiдко описуються життєвi
ситуацiï, подробицi бiографiï i т. п.
3. Перекази перiоду Руïни та доби нацiонально-визвольних
рухiв 18 cт. тематично i композицiйно перегукуються з попередньою
групою. Серед них теж можна виокремити двi групи:
4. Суспiльно-побутового характеру (про життя козакiв пiсля
зруйнування Катериною II Запорiзькоï Сiчi, звичаï i побут
донських козакiв; загальнопобутовi оповiдi про опришкiв, гайдамакiв,
ïхнi закони та шлях боротьби проти нацiонального гнiту i т. iн.).
5. Iсторичного характеру: про визначнi iсторичнi подiï,
великi битви i перемоги (в основному Колiïвщини); та про видатних
дiячiв нацiонально-визвольних рухiв (Залiзняка, Ґонту,
Кривоноса, Довбуша, Кармелюка, Кобилицю та iн.). Вони дуже близькi до
героïко-iсторичних легенд цього перiоду i торкаються тих же
проблем (вiйськова доблесть i подвиги, перемога в нерiвнiй битвi,
втеча з полону чи в´язницi, нещасливе (зрадливе) кохання ,
несподiвана чи напiвлегендарна смерть i т. и.).Вiд спiввiдносних
легенд цi перекази вiдрiзняються вiдсутнiстю фантастичного компонента
(надприродних Подiй, персонажiв чи вмiнь). Усi перемоги герой
здобуває фiзичною силою, хитрiстю, здатнiстю передбачати хiд
розвитку подiй, життєвою мудрiстю i т. п. Усе вiдбувається
в правдоподiбних вимiрах. Часто зображуванi подiï сповнюються патрiотично-
виховного чи моралiзацiйного пафосу, чим цi перекази наближаються до
народ, них оповiдань. У них вiдсутнi така патетика та лiризм, якi
властивi героïчному пiсенному епосу (билинам, думам, iсторичним
пiсням), хоча тематикою та способом творення художньоï дiйсностi
перекази виявляють подiбнiсть iз цими жанрами усноï словесностi.
6. Перекази новiтньоï доби (20 ст.) про нацiонально-визвольнi рухи
i армiï та подiï Першоï та Другоï свiтових
воєн дуже мало вивченi i ще чекають свого дослiдження. У
захiдному реґiонi побутує чимало оповiдей про сiчове
стрiлецтво, ïх побут, принципи вiйськовоï органiзацiï,
дiяльнiсть УГА i УПА, методи боротьби за нацiональну незалежнiсть
Украïнськоï держави. Чимало розповiдей про подiï
свiтових воєн побутує в переказах безпосереднiх очевидцiв
подiй та ïх прямих слухачiв. Це iсторичнi оповiдi про вiйськовi
дiï, а також про життя в умовах окупацiйних режимiв, суспiльно-
побутовi та родиннi ситуацiï, пов´язанi зi змiною влади
тощо.
Загальнонацiонального значення i розголосу набули перекази про бiй пiд
Крутами, гору Лисоню як символ стрiлецькоï слави, битву пiд Бродами
як найтрагiчнiшу сторiнку iсторiï батальйону СС Галичина та iн.
Цiлi цикли пов´язанi з осудом геноциду украïнцiв шляхом
голодомору, репресiй, колективiзацiï, вивезення на примусовi роботи
до Нiмеччини; ïх тематика вiдбиває полiтичну емiґрацiю;
дiяльнiсть партизанських повстанських рухiв, нацiонального пiдпiлля.
Оскiльки багато очевидцiв цих подiй ще живi, то цi перекази
вiдзначаються iсторичною достовiрнiстю, документальною точнiстю. Вони
вимагають ретельного збирання та наукового осмислення, оскiльки є
народною пам´яттю, усною живою iсторiєю украïнцiв,
яскравою сторiнкою лiтопису нацiональних подiй 20 ст.
Як бачимо, давнiй за своïм походженням жанр iсторичного переказу,
беручи початок з княжоï доби, продовжує широко побутувати до
наших днiв. Кожна iсторична епоха дає новi зразки жанру. Усi
подiï, пов´язанi з долею народу чи його окремих
представникiв, фiксуються в народнiй пам´ятi, проходять певну
обробку i зберiгаються в усному побутуваннi для наступних поколiнь.
Перекази продовжують творитися i сьогоднi. До цього жанру долучаються
розповiдi про недавнi iсторичнi подiï, як наприклад, вiйну в
Афганiстанi, життя репресованих у тюрмах i таборах, подiï
дисидентського руху 60 70 pp. Нацiональними героями стали провiднi дiячi
20 ст., оповiдi про них нерiдко набувають легендарного характеру.
Отже, переказ як жанр iсторичноï прози украïнськоï
словесностi упродовж столiть зберiг основнi жанрово-композицiйнi ознаки
i продовжує побутувати. В той час, як iншi жанри занепадають чи
втрачають свою актуальнiсть та популярнiсть, вiн є продуктивним до
сьогоднi. Мало вивченi групи переказiв мають iсторико-пiзнавальне
значення i ще чекають свого дослiдження.
