Переказ — ОСМАНСЬКЕ ПОКЛИКАННЯ

Мед дах Омар проводжав ïх поглядом.

О люде османський… Коли тобi вистачить свого власного добра,
занехаяного, нерозкопаного? Чого повзеш ти на чужi землi, не розоравши
своєï, чому не нагодуєш власним багатством рiдних
дiтей, а примушуєш ïх голодними рискати по не своïх
полях i дарма проливати сусiдську кров? Коли ти втамуєш свою
захланну спрагу? У тебе є сьогоднi влада, i ти сваволиш. Хто ж
захистить тебе вiд божоï помсти, коли вона гряне? А прийде.
Замикається вже круг вiкiв, i ти вернешся туди, звiдки прийшов,
виконавши своє покликання на землi. Вернешся, осуджений свiтом.

О, страшне в тебе покликання! Тебе одурили марнославнi i властолюбнi
вождi твоï, i ти, облудно взявши божу науку за зброю, залив
сльозами, кров'ю i ненавистю до себе пiвсвiту. А що маєш за це?
Сидиш, як божевiльний скупар серед скарбiв, загарбаних у чужих коморах,
хлiб, вiдiбраний з голодних ротiв, не йде тобi в горло, сидиш у лахмiттi
й нуждi, не знаючи, що подiяти з награбованим добром. Зубожив народи, а
збагатитися не можеш i родиш тiльки люту ненависть до себе.

А мiг би ти жити, народжувати мудрецiв, поетiв, астрологiв… Та
нуртує уже праведний гнiв ворогiв твоïх. I крикнули вони:
Брехливий хадiс пророка Магомета про те, що не iснує народностей
пiд берлом iсламу. Ми є! Заспiвав повстанчу пiсню болгарський
гайдук, грецькi даскали понесли книги своïм людям, пiдвели

Голови волохи, чорногорцi, албанцi. Хто врятує тебе? Твоï
розумнi дiти кизилбашi пiдносять меч на призвiдцiв твого горя i
будучоï загибелi твоєï, а ти, заслiплений i нерозумний,
вбиваєш ïх своïх спасителiв.

Чому не бачиш, не розумiєш цього, обманутий османський люде? Ти ж
не народився грабiжником, не прийшов на свiт злодiєм, якого карати
треба. Тебе таким зробили. Хiба не мiг би ти жити з сусiдами у згодi й
купатися у своïх власних почестях i багатствi? Чому не подаси руку
гайдуковi, ускоковi, клефтовi, поки не пiзно, поки страшна кровопролитна
злоба не схрестить вашi мечi тобi на загладу? Де той пророк, який зумiв
би крикнути так, щоб ти, оглухлий, почув: Спам'ятайся, не вбивай сам
себе! О народе мiй… (Р. Iваничук; 330 сл.).

Завдання до тексту

1. Визначити стиль i тип мовлення.

2. Скласти план до тексту. Орiєнтовний план

3. Коли ти втамуєш свою захланну спрагу?

4. О, страшне в тебе покликання!

5. Та нуртує уже праведний гнiв ворогiв твоïх.

6. Обманутий османський люд.

7. Лексична робота.

Берло палиця, оздоблена камiнням i рiзьбою; символ, знак влади.

Волохи загальна назва середньовiчного населення Приду-найських
князiвств i Трансiльванiï, з якого в другiй половинi XIX ст.
сформувалися румунська та молдавська нацiï. Гайдук у XV
XIX ст. у пiвденних слов'ян повстанець-партизан, що боровся проти
турецького панування.

Даскали грецькi вчителi.

Кизилбаша турецькi повстанцi проти султанiв.

Клефт грецькi повстанцi

Ускок сербськi повстанцi.

Хадiс священний вислiв пророка Магомета.

4. Словниковий диктант. Записати та пояснити правопис слiв.

Кизилбаша, занехаяний, нерозкопаний, багатство, ненависть,

Нерозумний.

5. Питання до тексту.

Чому османський народ, маючи своє багатство, здiйснював

набiги на iншi народи?

У чому впевнений оповiдач?

Яка доля чекатиме на османiв?

Яке покликання в туркiв?

Якi народи повстали проти османiв? Чому?

Чи завжди османи були такими ненажерливими?

6. Пояснiть значення вислову Праведний гнiв.

7. За складеним планом Переказ — ати текст.