ПАРАДИГМАТИКА УКРАÏНСЬКОГО СПОНУКАЛЬНОГО РЕЧЕННЯ

Парадигматичний пiдхiд до вивчення багатоаспектних синтаксичних явищ
дозволяє вивчити системнi видозмiни i спiввiдношення формальних
класiв. Проблема парадигматики спонукального речення є актуальною,
оскiльки на сучасному етапi так i не зясованi межi iмперативних та
спонукальних речень, вiдсутнiй ґрунтовний аналiз вiдтворення
значення спонукальностi у формально неспонукальних конструкцiях,
вiдсутнiй системний аналiз парадигми спонукального речення.
Учення про парадигму речення сформувалося порiвняно недавно (наприкiнцi
60-х рокiв ХХ ст.). Термiн парадигма вживають у двох основних значеннях
у вузькому, коли розумiння парадигми речення повязане з видозмiнами
формальноï органiзацiï речення, та широкому, коли пiд
парадигмою розумiють широке коло синтаксичних явищ, кiлькiсть яких i
взаємозвязки мiж ними лiнгвiсти висвiтлюють по-рiзному [Вихованець
1993, с.158-159]. У вузькому розумiннi парадигма речення
репрезентується тiльки внутрiшньосхемними перетвореннями в межах
тiєï самоï структурноï схеми речення, тобто такими
видозмiнами, якi не змiнюють структурноï схеми речення. У широкому
розумiннi поняття парадигми повязується з рiзноманiтними
трансформацiйними процесами, якi виявляються не стiльки у
внутрiшьосхемних, скiльки у мiжсхемних перетвореннях.
З-помiж парадигматичних видозмiн речення вирiзняються деривацiйнi
видозмiни, якi утворюють Деривацiйну парадигму Речення. У цiй
парадигмi, по-перше, має бути вихiдна i похiдна одиницi. По-друге,
вихiдна i похiдна одиницi вiдображають той самий фрагмент дiйсностi,
якусь тотожну ситуацiю. Так, до деривацiйноï парадигми зараховують
модифiкацiйнi та трансформацiйнi видозмiни [Вихованець 1993; Мiрченко
2005; Шульжук 2004].
На сьогоднi широке витлумачення парадигми спричиняє зацiкавленню
деривацiйними процесами [Мiрченко 2005], продуктивно
використовується при побудовi моделей речення [Ситар 2004].
У статтi мiститься спроба встановити парадигматику украïнського
спонукального речення. Досягнути цiєï мети видавалось за
можливе при розвязаннi таких завдань, як-от:
1) встановити межi спонукального та iмперативного речення;
2) виявити парадигму спонукального речення;
3) простежити корелятивнiсть / некорелятивнiсть системи парадигм
спонукального речення та iмперативного.
Спонукальним реченням Вважаємо будь-яке речення, якому властива
семантика спонукання. Семантика спонукання є комплексною величиною
i складається з таких трьох семантичних компонентiв: 1)
апелятивнiсть (зверненiсть мовлення до другоï особи / осiб); 2)
оцiнка (носiй рiзноманiтних спонукальних значень вiд наказу до
побажання); 3) дiєвiсть (значення дiï) [Мусатова 2005].
Фактичний матерiал добирався методом суцiльноï вибiрки з творiв
сучасних украïнських письменникiв. До спонукальних зараховувались
будь-якi конструкцiï, що сприймались мовцями як спонукання до
дiï. Ми намагались подолати субєктивнiсть застосування
семантичного критерiю за допомогою консультацiй з iншими мовцями, в тому
числi з фiлологами. Першi результати орiєнтовного аналiзу
показали, що найтиповiшою формою спонукання до дiï виступає
граматична форма наказового способу другоï особи однини чи множини.
Так, у 200 дiбраних спонукальних висловленнях мiстяться 164
дiєслова у формi наказового способу, вживаних у спонукальному
значеннi. Але, по-перше, форми наказового способу не завжди вживаються
саме у спонукальному значеннi: Це отут Сиди, отут невiдомо
чого Чекай. I якийсь хтось прийде, аби подiлитися iсторiєю
свого iснування (Б. Жолдак. Допю). Принагiдно зауважимо, що деякi
дослiдники подiбнi форми вiдносять до форм повиннiсного способу [Шведова
1976], хоча питання про повиннiсний спосiб неоднозначне [Романюк 1999],
i ми не видiляємо таких форм у парадигмi способу, оскiльки
вважаємо, що це окремий випадок наказового способу. По-друге,
спонукальне значення виявляють також речення, якi не мiстять
дiєслова в наказовому способi: От я пiд'ïхав по-
справжньому i так само сказав: — Тпру! (Б. Жолдак. Литка).
Стоять! (Б. Жолдак. Щастя). Така нетотожнiсть
дiєслiвних форм наказового способу та форм спонукальностi
зумовлює розмежування понять спонукального та iмперативного
речення. Iмперативним Вважаємо таке речення, яке мiстить
дiєслiвну форму в наказовому способi на позначення дiï,
зверненiсть мовлення до другоï особи / осiб апелятивнiсть, оцiнку
як втiлення наказового значення спонукальностi, наприклад: Ану,
пане дяче, завертай до школи i сиди там пацючком, поки тебе,
обiясника, до суду не покличуть (В. Шевчук. Срiбне молоко).
Iмперативне речення зберiгає всi три компоненти семантики
спонукального речення (апелятивнiсть, дiєвiсть, оцiнка), тому
виступає типовим спонукальним реченням. Постає питання про
корелятивнiсть / некорелятивнiсть iмперативного та спонукального
речення. Вирiшити це питання можна за допомогою встановлення парадигми
спонукального речення.
Спробуємо вiдтворити парадигму спонукального речення На
перехрестi лiворуч! (О. Кононенко. Вбивач бичкiв). Присудок речення
пропущений, тому будемо вiдтворювати всi можливi граматичнi форми:
Док. Вид: На перехрестi поверни лiворуч наказ. сп.,
Док. вид
На перехрестi повернеш лiворуч дiйсн. сп., Майб. час, док.
вид
На перехрестi повернув (негайно) лiворуч дiйсн. сп., мин.
Час
На перехрестi повернув був лiворуч дiйсн. сп., Давномин. час,
док. вид
Ти б повернув на перехрестi лiворуч умовн. сп., Док. вид
Недок. Вид:
На перехрестi повертай лiворуч наказ. сп., Недок. вид На
перехрестi повертаєш лiворуч дiйсн. сп., теп. Час,
недок. вид На перехрестi повертатимеш лiворуч дiйсн. сп.,
Майб. час, недок. вид
* На перехрестi повертав лiворуч дiйсн. сп., мин. Час,
недок. вид
* На перехрестi повертав був лiворуч дiйсн. сп.,
Давномин. час, недок. вид
Ти б повертав на перехрестi лiворуч умовн. сп., Недок. вид
Як бачимо, iмперативне речення входить до парадигми спонукального:
На перехрестi поверни лiворуч,
Отже є поняттям вужчим. Парадигма спонукального та iмперативного
речення збiгаються у сферi видо-способово-часових перетворень
iмперативного речення, що свiдчить про тотожнiсть граматичноï
парадигми спонукального речення та парадигми iмперативного речення. Але
поняття парадигми спонукального речення не можна звести до граматичних
перетворень предикативноï основи речення.
Утворення варiативних форм граматичноï парадигми подекуди
обмежується лексико-граматичними властивостями самого
дiєслова та властивостями iнварiантного значення спонукальностi
наказовостi. Так, значення наказовостi несумiсне iз позначенням
дiï, яка вiдбувається постiйно, за будь-яких умов,
триває безмежно [Молчанова 1977, с. 18]. Не можуть бути
спонукальними дiєслова на позначення дiï, яка не може бути
виконана адресатом, дiï ненавмисного характеру, нецiлеспрямованi
дiï [Молчанова 1977, с.8], наприклад, дiєслова, що позначають
явища природи: Дощити; вiдношення власностi: Належати I т.
iн.
З-помiж наведених нами компонентiв парадигми можна видiлити форми
Часовоï парадигми, яка визначає час у стосунку до моменту
мовлення. Iнварiантним значенням для форм парадигми спонукального
речення виступає значення форми наказового способу 2-оï особи
одн. або мн., яке асоцiюється або iз значенням теперiшнього часу,
що реалiзується в момент мовлення, або майбутнього, яке може
реалiзуватися пiсля моменту мовлення [Мiрченко 2005, с.14]. Тому
значення минулого часу реалiзується у сферi спонукальностi
спорадично, iз додатковим значенням вимоги дiï (Повернув,
повернув був), до того ж обмеження щодо використання минулого та
давноминулого часу зумовлене лексико-граматичними властивостями
дiєслова, яке позначає початок дiï. Ми не знайшли
маркованих форм (*) серед дiбраного фактичного матерiалу i
вважаємо неможливим вживання таких у спонукальному значеннi. Ми
повязуємо таке явище iз нашаруванням парадигми виду. Так, актуально-
динамiчне чи конкретно-процесне значення характеризує дiю з
середини ïï перебiгу, що суперечить значенню дiєслова
Повертай як неповторюваноï дiï та такоï, що не
може тривати довго. Це ускладнює використання всiх форм
часовоï парадигми в недоконаному видi. Найуживанiшими з форм
дiйсного способу виступають форми: