Наша дума, наша пiсня, не вмре, не загине
У життi украïнського народу пiсня вiдiграла таку значну роль, як,
мабуть, у жоднiй iншiй краïнi. Не дивно, що нашi пiснi
приïздять вивчати музикознавцi з усiх куточкiв земноï кулi.
Є що вивчати iноземцям:
украïнська народна пiсня
вважається мелодiйнiшою навiть за iталiйську. Кожна з
украïнських пiсень звернена перш за все до людського серця. I серце
миттю вiдповiдає на цей мелодiйний заклик солодким дрижанням. Жива
душа народу спiває про споконвiчне, про те, без чого взагалi не
можна уявити собi життя. Дружба,
материнська любов, кохання , звитяга
ось теми украïнських народних пiсень. Минають вiки, змiнюються
поколiння, а народна пiсня залишається, через усi поневiряння
проносить вона своï чари. Протягом багатьох столiть народ створював
своï пiснi, думи
скарби народноï творчостi, а скарбничими
нашого епосу були кобзарi, самобутнi гомери Украïни. З ïх
пiсень постає перед нами славна й героïчна Украïна .
Багато пiсень переслiдувалися, ïх забороняли. Однак цi пiснi жили,
плекали в серцях людей невмирущу надiю на
духовне вiдродження.
Справдилися слова нашого нацiонального пророка Тараса Шевченка :
Наша дума, наша пiсня Не вмре, не загине…
Здається, нiхто з украïнських поетiв не обминув пiсенного
жанру, кожен вiддав данину цiй прекраснiй традицiï. Прекраснi
лiричнi пiснi-романси спiваємо ми на слова
I. Франка,
Лесi
Украïнки,
В. Сосюри,
В. Симоненка,
Д. Павличка. Усi цi поети
творили високе мистецтво пiснi. Серед нашого поколiння також уже ростуть
новi поети-пiсняри, яким з молоком матерi передалася найсвятiша наша
традицiя розкривати душу свою в пiснi.
