Моï враження вiд поезiй М. Рильського Поле чорнiє… та Яблука доспiли…
Поезiя М. Рильського вiдтворює думки i настроï поета,викликанi власним життям, життям його народу, краïни, тому вона
така близька читачам. Особисто менi подобається рання лiрика поета
iнтимна та пейзажна. Чому? Мабуть, тому, що молода людина завжди дуже
чутлива до творiв, у яких iдеться про почуття. У раннiй лiрицi М.
Рильського переважають мiнливi почуття вiд смутку до радостi, вiд журби
до щастя. Прихiд весни, змiни в природi передаються ïï
пейзажнiй настроєвiй мiнiатюрi Поле чорнiє. Проходять хмари
:
Поле чорнiє.
Проходять хмари,
Гаптують небо химерною грою.
Пролiскiв перших блакитнi отави…
Земле! як тепло нам iз тобою!
У моïй уявi постає рання весна, узлiсся з галявинами
блакитного, вiд цвiту пролiскiв, кольору. А весна i пролiски викликають
певнi надiï i мрiï про майбутнє , тому, мабуть,
оптимiстичне свiтовiдчуття лирiчного героя передається i читачам:
Глибшає далеч. Рiчка синiє,
Рiчка сивiє, зiтхає, смiється… Де вас подiти,
зеленi надiï?
Вас так багато серце порветься!
У поета рiчка, як людина, зiтхає, смiється i це
вiдчуває лiричний герой. Поет вдало передає основне людина з
природою має жити в гармонiï, бо лю дина це маленька частина
живого органiзму пiд назвою природа .
А лiрична мiнiатюра Яблука доспiли (19111918) це один iз найчудовiших
зразкiв iнтимноï лiрики поета. Мудрiсть молодого поета, на мою
думку, у словах:
Поцiлуй востаннє, обнiми востаннє,
Вмiє розставатись той, хто вмiв любить.
Я декiлька разiв перечитувала цю поезiю вона прекрасна! Але менi дуже
хотiлося б, щоб саме цi слова дiйшли до читачiв. Чому? Мабуть, тому, що
сьо годнi чимало розлучених сiмей, якi, на жаль, не зумiли зберегти
почуття кохання . I дуже прикро, що люди, якi ранiше кохали одне одного,
потiм, пiсля розлучення, обливають одне одного брудом. А ще коли перед
своïми дiтьми то це вже зовсiм недобре. Лiричний герой М.
Рильського мудра людина, вiн бажає своïй коханiй щастя, бо
вiн кохає, i його почуття величне, щире, чисте, прекрасне, i вiн
не може бажати коханiй чогось поганого чи в чомусь ïï
звинувачувати.
У поезiï лише 12 рядочкiв, а якi змiни у настроях природи i людини:
вiд весни до зими у природi, вiд свiтлого почуття кохання до останнього
поцiлунку у життi лiричного героя.
Менi подобаються вiршi М. Рильського щедрiстю почуттiв чистих i благород
них людей: вiд iнтимних до патрiотичних. I я вдячна поетовi за них.
