Лiрична драма Зiв'яле листя була вiднесена до перших проявiв модернiстськоï поезiï

Лiрична драма Зiв'яле листя була вiднесена украïнською критикою до
перших проявiв декадентськоï (модернiстськоï) поезiï в
Украïнi. Вона засвiдчила початок новоï художньоï доби в
культурнiй та естетичнiй свiдомостi наприкiнцi ХIХ ст. перiод раннього
модернiзму. В iсторiï нещасливого кохання одного з сучасникiв
(щоденник його, ймовiрно, слугував Франковi за вихiдний матерiал), у
власних переживаннях i сумнiвах поет уловив настроï й фiлософiю
нового поколiння, яке втрачало цiлiснiсть попереднього позитивiстського
свiтогляду, заснованого на авторитетi розуму й науки. Звертають на себе
увагу рiзноманiтнiсть ритмiки й строфiки цiєï збiрки Франка,
ïï стилiстична динамiка, iнтертекстуальнiсть i симфонiзм.
Драматична форма трьох дiй (жмуткiв), кожна з яких iнтонована тiльки
ïй властивими настроями, барвами, мотивами, надавала цiлiсностi
поетичному матерiалу. Подiбно до природного циклу, суб'єктивне
чуття проходить стадiï весняного (молодечого, iдеального) розквiту,
лiтнього рефлексивного спiву-роздуму, зрiлого осiннього спомину-плачу, й
зрештою зимового (вселенськи розчарованого) вiдстороненого аналiзу й
резигнацiï. Мiсткими семантичними узагальненнями стають метафори й
символи живого щастя, невиспiваного спiву, смертi-привиду, любовi-плачу,
якi органiзовують всю поетичну збiрку, надаючи ïй цiлiсностi. Вони
дають змогу поєднати теми любовi й творчостi, тугу за природною
гармонiєю i холод iнтелектуальноï рефлексiï, демонiчне
розчарування й риторичну гру в самогубство.
Зiв'яле листя стало узагальненням iнтимних переживань поета, вiдбитих у
його творах рiзних рокiв, а лiрична драма — формою найбiльш
рацiональноï, фiлософськоï рафiнованоï обробки
лiричноï теми.