Мандри Дон Кiхота у пошуках справедливостi

Свiй твiр письменник створював у в'язницi. Коли Сервантес працював
збирачем податкiв, його несправедливо звинуватили у крадiжцi. I хоча
об'єктивнiсть таких звинувачень була очевидна, Сервантес не
поспiшав подавати i карги й прохання про звiльнення, бо чи не вперше в
життi мав бiльш нiж достатньо часу, аби працювати над своïм твором.
Таке ставлення до лiтературноï працi трапляється дуже рiдко,
i особисто мене цей епiзод життя письменника дуже вразив. Свiй твiр
Сервантес збирався написати як пародiю на лицарськi романи. Але твiр
вийшов набагато глибшим, хоча й має усi риси пародiï. Дайте
визначення термiна пародiя.
Пародiя (грец. рагойiа переспiв) наслiдування художнього твору, що мав
па метi створення комiчного ефекту. Комiзм може засновуватися на
невiдповiдностi теми та стилю: висока тематика у поєднаннi з
низьким стилем (трагедiя); навпаки, висока стилiстика у поєднаннi
з низькою темою (бурлеск), на перебiльшеному, надмiрному використаннi
якого-небудь стилiстичного прийому. Висмiюватися може як неналежний
стиль, так i негiдна дiйснiсть. Виникає пародiя ще в античнiй
лiтературi.
Якi риси роману Премудрий гiдальго Дон Кiхот з Ламаннi свiдчать про те,
що цей роман є пародiєю на лицарську лiтературу? Дон Кiхот
воює з несправедливiстю та злом, але його вчинки приносять бiльше
шкоди, нiж користi. Коли вiн намагався звiльнити хлоячика-пiдпасича, вiн
не передбачав, що хазяïн поб'є юнака до напiвсмертi, коли сам
гiдальго по iде. Звiльнивши каторжникiв, Дон Кiхот був побитий та
обкрадений. Його бо ротьба з вiтряками стала мандрiвним образом та тлом
для створення анекдотiв, прислiв'ïв тощо. Цей епiзод є дуже
символiчним.
Що таке образи-антагонiсти? Чи є головнi образи роману
антагонiстами? Образами-антагонiстами називаються персонажi, яких автор
протиставляє у творi, наголошуючи на ïхнiх принципово рiзних
вдачах, прагненнях та якостях. Образи Санчо Панси та Дон Кiхота не
є антагонiстами, оскiльки, попри вiдмiн ностi, цi героï не
протиставляються один одному, не ворогують, а лише допов нюють один
одного.
Образ Дон Кiхота переосмислювався багатьма митцями рiзних епох у рiзнi
формi. Про актуальнiсть цього вiчного образу свiдчить i те, що вiн
зацiкавив сучасних людей не тiльки як твiр, було створено кiлька
екранiзацiй цього роману.Це фiльм Дон Кiхот 1957 року, Життя Дон Кiхота
та Санчо (1988), Дон Кiхот повертається (1997), Останнiй лицар ця
стрiчка створена аж 2000 року в США вiдомим режисером Пiтером
Єйтсом.
Мiгель Сервантес де Сааведра народився 1547 року в родинi збiднiлих
дворян. У пошуках заробiткiв родина мандрувала багатьма селами та
мiстами Iталiï,тож майбутнiй письменник з дитинства бачив картини
народного життя тих часiв. Здобувши освiту в єзуïтськiй
школi, Сервантес служить помiчником кардинала Аквавiви. У Римi вiн
вивчає iталiйську й знайомиться зi здобутками лiтератури та
культури доби Вiдродження.: Проте у життi Сервантеса вiдбуваються
несподiванi повороти долi. Вступивши до лав iспанськоï
гвардiï, вiн бере участь у морських битвах, дiстає поранення,
але, вилiкувавшись, знов повертається до вiйська. Пiд час
однiєï з морських подорожей, корабель, на якому плив
Сервантес, захоплюють пiрати. Вони беруть юнака в полон, вимагаючи за
нього великий викуп. П'ять рокiв провiв Сервантес у неволi, доки його
родина змогла зiбрати необхiдну суму. Першi твори Сервантеса побачили
свiт вже пiсля повернення додому: це роман Галатея, драми Нумансiя,
Алжирська вдача, Морська битва.
Працюючи збирачем податкiв, письменник був несправедливо звинувачений у
крадiжцi державних коштiв, його заарештували та ув'язнили. Саме в
ув'язненнi вiн пише головний твiр свого життя роман Премудрий гiдальго
Дон Кiхот з Ламанчi. Цей твiр здобув популярнiсть у читачiв одразу пiсля
його виходу в свiт. За статистикою найбiльше перекладалася iншими мовами
Бiблiя, на другому ж мiсцi за кiлькiстю перекладiв вiчний твiр
Сервантеса. В останнi роки свого життя Сервантес пише й iншi твори, але
в iсторiю свiтовоï лiтератури вiн входить насамперед як автор Дон
Кiхота. Помер Сервантес 1616 року.
У цьому творi я навiв тiльки стислий переказ бiографiï Сервантеса,
аби залишити мiсце та сили для власних роздумiв. Зiзнаюсь, що бiографiю
письменницi я читав як цiкавий пригодницький роман: непросте дитинство,
участь у вiйськових дiях, пiрати, полон, несправедливi обвинувачення та
ув'язнення, свiтова слава по смертi… Цього сюжету вистачило б
самому Сервантесу на кiлька десяткiв прекрасних захоплюючих творiв.
Зрештою, хоча деякi його твори i мають демографiчнi мотиви, вiн не пiшов
цим шляхом: вiн писав своï твори, слухаючись порад свого розуму,
життєвоï мудростi та лiтературного дару, а не намагаючись
здобути прихильнiсть читачiв легкими пригодницькими повiстя-
У цьому теж є якийсь вiдгомiн лицарства… Хiба нi?
Свiй роман Сервантес замислив як пародiю на лицарську лiтературу
низькоï уложньоï якостi, яка заполонила книжковий ринок тих
часiв. Але почавши писати просту пародiю, письменник зробив твiр
настiльки глибоким, що ця пародiя не просто стала кращою за власне
об'єкти пародiювання, а й стала повноцiнним твором iз фiлософською
проблематикою, а головний образ роману став лiтературним образом i
навiть увiйшов у свiдомiсть та мовлення людей як назва: донкiхот,
донкiхотство цi слова ми використовуємо i дотепер.
За часiв Сервантеса лицарська лiтература занепадала, а лицарськi iдеали
поступилися своïм мiсцем новим свiтоглядним засадам, новим
цiнностям. Звiсно, шедеври лiтератури Середньовiччя залишились значним
здобутком свiтовоï лiтератури (як вiчнi твори не зникають з поля
зору читача навiть тодi, коли змiнюэться епоха, а iсторичний контекст,
свiтогляд людей та й лiтературний метод змiнюються). Дон Кiхот не
напiвбожевiльний дивак, якому фантазiя заступила реальнiсть. Це людина,
яка несе в собi бажання зробити свiт кращим, а те, що ïï
цiï не дають бажаного результату, не зменшує значення й
привабливостi цьоготвору, а робить його дещо трагiчним.