Мiф про Прометея та його вiдтворення в трагедiï Есхiла Прометей закутий

Трагедiя Прометей закутий найбiльш вiдома трагедiя грецького драматурга
Есхiла, що жив на межi VIV столiть до нашоï ери в Афiнах, якого
стародавнi греки називали батьком грецькоï трагедiï. Есхiл, як
i iншi дiячi мистецтва у Стародавнiй Грецiï, завжди використовував
мiфiчнi сюжети у своïх творах. Пояснюється це тим, що мiф
вiдiгравав дуже важливу роль у життi стародавнiх грекiв. Усi уявлення
про свiт, його походження, розвиток, майбутнє , усi сподiвання,
прагнення, нездiйсненнi мрiï стародавнiх грекiв, ïх розумiння
таких складних понять, як життя i смерть, людина i доля, зло i
справедливiсть усе це зосереджилось у мiфах.
Прометей один iз улюблених мiфiчних героïв у Стародавнiй
Грецiï. Мiф про нього подає iсторiю розвитку людства, як
уявляли ïï собi в античностi. За мiфом люди були кволi й не
могли нi думати, нi говорити, нi розумiти того, що бачили довкола.
Прометей мав благородне серце, вiн перший зглянувся на людей i почав
ïм допомагати. Знiчевя й iншi боги взялися навчати людей, але
зажадали за це шани i багатих дарункiв. Прометей заколов жертовного бика
й подiлив тушу на двi частини. До бiльшоï купи поскладав лише
кiстки, але прикрив ïх гарним жиром, а мясо склав у брудну шкуру,
ще й прикрив тельбухами. Потiм вiн запропонував Зевсу вибрати, яку
частину люди будуть вiддавати богам, а яку залишать собi. Зевс вибрав
бiльшу купу. Вiдтодi люди ïли мясо, а кiстки жертвували богам.
Розлючений Зевс заборонив Прометею пiднiматися на Олiмп, а людям
вiдмовив дати життєдайний вогонь. Але Прометей за допомогою
хитрощiв викрав вогонь у богiв i вiддав його людям. За це Гефест за
наказом Зевса прикував Прометея на краю землi до скелi; щодня прилiтав
орел i клював печiнку Прометея, яка за нiч вiдростала знову. Пiсля
багатьох столiть таких катувань Геракл вбив орла i визволив Прометея.
Цей мiф був добре вiдомий усiм стародавнiм грекам. У трагедiï
представлено лише тi подiï з мiфу, що вiдповiдали творчому задуму
автора, що хвилювали Есхiла-митця i Есхiла-людину. Влада та Сила слуги
Зевса приводять Прометея в пустелю, де Гефест заковує його. Iз
розвитком подiй зясовується, що Прометей не тiльки передав вогонь
людям, а й започаткував людську цивiлiзацiю: навчив обробляти дерево й
будувати житло, показав цiлющi трави, першим запряг бикiв, звiльнивши
людей вiд найважчоï роботи, привчив коней ходити запряженими, i
кораблi теж його винахiд, навчив людей визначати зiрки, лiчити й писати,
показав скарби землi: мiдь, залiзо, срiбло, золото.
Образ Прометея вiдбиває етичну проблему, що хвилювала Есхiла
протягом його творчого шляху: власна вiдповiдальнiсть особи за прийняте
рiшення. Прометей бог, який має хист передбачення, вiн заздалегiдь
знав про страждання, що випадуть йому на долю, але не ухилився вiд них.
Бiльш того, вже прикутий, вiн має засiб, що може позбавити його
мук: щоб одержати свободу, йому достатньо назвати iмя жiнки, яка
народить Зевсу дитину, що повалить Зевса, як той колись повалив свого
батька Крона. Та Прометей вiдмовляється вiдкрити таємницю й
готовий до ще бiльш жорстоких катувань. Скеля разом iз прикутим
Прометеєм вiд ударiв блискавок i грому, що насилає Зевс,
провалюється в страшне пiдземне царство Тартар. Образ Прометея це
образ людини, яка не зраджує своєï долi, яка
вiдповiдає за своï рiшення i вчинки. Есхiл вiрить у
можливостi людини, як i його герой.
Трагедiя Есхiла вiдзначається вiрою у прогрес та розвиток людства.