Леся Украïнка — Iм'я поетеси овiяне всенародною любов'ю

Це була людина винятковоï мужностi i принциповостi, духовноï
краси i мистецького обдарування. Ïï талант виявився у багатьох
рiзновидах лiтературноï працi поезiï, драматургiï, прозi,
лiтературнiй критицi i публiцистицi, перекладацькiй роботi i
фольклористицi. Свою творчiсть письменниця пов'язувала з визвольним
рухом, пролетарським зокрема. За життя Леся Украïнка була вiдома не
лише на Украïнi та в Росiï, а й в Грузiï, знали
ïï в Болгарiï, Чехiï, Польщi, Нiмеччинi,
Австрiï.
Лариса Петрiвна Косач (Леся Украïнка) народилася 25 лютого 1871 р.
в Новгород-Волинському в iнтелiгентнiй родини: мати письменниця Олена
Пчiлка, батько юрист, громадський i культурний дiяч. Вони багато зробили
для розвитку здiбностей обдарованоï доньки, дбали про ïï
гуманiтарну освiту. Серед близького оточення, родичiв i знайомих Косачiв
були люди, чиє життя тiсно пов'язувалося з украïнською
культурою Михайло Драгоманов , Iван Франко, Михайло Старицький , Микола
Лисенко та iншi. Спiлкування з ними сприяло творчому зростанню
талановитоï дiвчини. Ïï лiтературне iм'я Леся
Украïнка з'явилось, коли авторцi минуло тринадцять рокiв, ним були
пiдписанi вiршi Конвалiя i Сафо, опублiкованi 1884 р. у львiвському
журналi Зоря.
Волинь, Полiсся це край дитинства Лесi Украïнки, який залишився для
неï на все життя наймилiшим куточком землi. Тут вона слухала пiснi,
казки, пiзнала народнi повiр'я й обряди, ïï вразив химерний
свiт народноï мiфологiï. А таємничi бори сосновi,
росистi волинськi луки й блакить озер вабили й притягали, куди б не
закидала ïï доля. Леся вирiзнялась лагiдною вдачею,
працьовитiстю, винятковими здiбностями до науки, поезiï, музики.
Захворiвши в дитинствi, поетеса вела, за ïï власним виразом,
тридцятилiтню вiйну з туберкульозом. Пiсля операцiï руки довелося
припинити заняття з музики, яку дуже любила. Та природне вiдчуття
мелодiï, гармонiï звукiв переливалось у ïï твори ,
вiдлунюючись в поетичних циклах Мелодiï, Ритми, Пiснi про волю,
оповiданнi Голоснi струни, у драмi-казцi Лiсова пiсня. Вона знала понад
десяток мов, що давало можливiсть займатися перекладами, читати мовою
оригiналу твори зарубiжних авторiв. У дев'ятнадцять рокiв вона написала
пiдручник Стародавня iсторiя схiдних народiв. Грунтовно вивчала iсторiю,
фiлософiю, постiйно читала новiтнi працi з наукового соцiалiзму.
З кiнця 80-х рокiв Леся Украïнка живе переважно у Києвi,
стає душею молодiжного лiтературного гуртка Плеяда. Члени гуртка
готували видання для народу з iсторiï, географiï, перекладали
украïнською мовою твори росiйських i зарубiжних письменникiв,
читали й обговорювали власнi працi. Перша поетична книжка Лесi
Украïнки На крилах пiсень з'явилася у Львовi на початку 1893 р.
Вона складалася iз шестi поетичних циклiв та трьох десяткiв вiршiв поза
циклами, поем Самсон, Мiсячна легенда , Русалка. У творах молодоï
авторки переважали громадянськi мотиви, мужнi iнтонацiï,
життєстверджуючï настроï. Першим акордом було
патрiотичне звернення до рiдного краю (Сiм струн). Безкомпромiсне Або
погибель, або перемога стало наскрiзним мотивом циклу Сльози-перли. Як
кредо молодоï авторки прозвучав вiрш Contra spem spero!. Та
особливе мiсце зайняла поезiя Досвiтнi огнi. До збiрки ввiйшла також
пейзажна та iнтимна лiрика: цикли Подорож до моря, Кримськi спогади,
Зоряне небо. 1892 р. у Львовi з'явилась украïнською мовою Книга
пiсень Генрiха Гейне. 92 переклади творiв нiмецького поета належать Лесi
Украïнцi. До раннiх ïï перекладiв належать також
Вечорницi М. Гоголя, Нiмфи I. Тургенєва, Конрад Валленрод А.
Мiцкевича, Лагiднi поети, спiвайте й Сiрома В. Гюго, уривки з
Одiссеï, твори староiндiйськоï обрядовоï поезiï з
Рiг-Веди. Дебютом Лесi Украïнки прозаïка стала поява у журналi
Зоря в 1889 р. образкiв Така ïï доля i Святий вечiр. У
прозових творах молодоï письменницi переважають соцiально-побутовi
теми , взятi з живоï дiйсностi. Проза Лесi Украïнки
розвивалась загалом у руслi реалiстичних традицiй украïнськоï
прози XIX ст., але й мала своï особливостi. Насамперед це
стосується лiризму як характерного для неï основного
стильового ключа. Авторка лiрик за покликанням, i найкращими
ïï оповiданнями були тi, якi випливали саме з лiричного
настрою, реалiзували потребу лiричного самовиявлення. 1899 р. у Львовi
виходить друга поетична книжка Лесi Украïнки Думи i мрiï.
Ïï вiдкривала поема Давня казка, в якiй пристрасно прозвучала
тема покликання поета, його обов'язку перед народом. Всi три вмiщенi тут
поетичнi цикли Мелодiï, Невiльничi пiснi, Вiдгуки. Героïчний
пафос яскраво виражений в поезiях циклу Невiльничi пiснi. Вiн
конкретизується в героïчнiй постатi, вчинку-подвигу,
напружено драматичних ситуацiях.
Лесю Украïнку цiкавить творчiсть письменникiв
украïнськоï, росiйськоï, польськоï,
iталiйськоï, французськоï, нiмецькоï, скандинавських
лiтератур. Дотримуючись принципу iсторизму, вона зосереджує
головну увагу на найновiших лiтературних явищах, i в числi перших
вiтчизняних та європейських лiтературних критикiв розглядає
ïх у зв'язку з класовою боротьбою в перiод пролетарського
визвольного руху. Важливою гранню лiтературно-естетичних поглядiв Лесi
Украïнки є трактування нею творчого методу. Ïï
теорiя новоромантизму охоплює широке коло питань, пов'язаних
насамперед з проблемою народностi i класовостi мистецтва, його
iдейностi. Значну увагу вона придiляє також проблемi типового й
концепцiï людини у романтично-пiднесеному способi письма.
Письменниця новий творчий метод новоромантизм розглядає як
органiчний сплав цих двох начал, як логiчне продовження такого
єднання на якiсно вищому етапi ïх взаємодiï, бо
вимог часу. Звiдси в центрi уваги письменницi стає концепцiя
особистостi в ïï суспiльних зв'язках, взаємодiя героя i
маси. Випереджаючи свiй час, Леся Украïнка висвiтлює iсторико-
соцiальний i естетичний аспекти еволюцiï методiв, аргументує
необхiднiсть народження XX ст. нового типу художнього мислення.