Легенда украïнського футболу

Iсторiя знає безлiч iмен видатних особистостей, що, вiдкинувши
загальновизнанi норми, iшли своïм тернистим шляхом. Не завжди
ïх сприймало оточення. Далеко не всi витримували такий тиск багато
хто йшов на компромiс. Однак знаходилися й такi, що, незважаючи на удари
долi, непорозумiння, день у день наполегливо йшли до поставленоï
мети. I зрештою здобували визнання.
Валерiй Лобановський мав безперечний авторитет серед футбольних
професiоналiв, гравцiв i вболiвальникiв ще за життя, хоча найвищу
урядову нагороду краïни звання Героя Украïни отримав
посмертно.
Вiн завжди був не таким, як iншi: не так грав, не так спiлкувався з
пресою, не так розмовляв iз наставниками, а пiзнiше не так тренував.
Адже в усьому був першопрохiдни-ком, реформатором, борцем.
Лобановський народився в Києвi. Спочатку дитяча спортивна школа,
футбольна школа молодi, а потiм киïвське
Динамо. Такою була його дорога до великого футболу. Успiхи в спортi не
змусили його занедбати навчання: з медаллю закiнчив школу, згодом
полiтехнiчний iнститут. Технiчна освiта стала йому в нагодi й на
футбольному полi: Лобановський теоретично змоделював свiй знаменитий
удар i обґрунтував траєкторiю польоту крученого м'яча. Цей
удар так i назвали кутовий Лобановського. Як петля Нестерова, теорема
Пiфагора, геометрiя Лобачевського, його сухий лист увiчнив свого
винахiдника.
У спортивнiй кар'єрi Лобановського-футболiста були високi злети,
та до iсторiï спорту вiн увiйшов насамперед як неперевер-шений
теоретик i винахiдник тактики гри. Його досягнення на тренерськiй нивi
протягом трьох iз половиною десятилiть свiдчать самi за себе. Золотi
успiхи на всесоюзнiй аренi, Суперкубок Європи i двiчi Кубок
володарiв кубкiв, бронзовi медалi Олiмпiйських iгор у Монреалi, важке
срiбло чемпiонату Європи 1988 року, п'ятиразове сходження на
найвищий щабель п'єдесталу пошани чемпiонату Украïни. Цi
вершини лише основнi вiхи на його шляху.
Нинi стадiон, який знав уславленого гравця й тренера, та вулицю в
рiдному мiстi названо його iм'ям, при входi до стадiону вiдкрито
пам'ятник Валерiю Лобановському. Про нього написано чимало книжок, знято
документальнi й художнi фiльми… Слiд, залишений ним у життi,
яскравий, а у футболi грандiозний.
Вiн виховав цiлу плеяду видатних украïнських футболiстiв, якi стали
зiрками європейського та свiтового футболу. Так, Олег Блохiн у
1975 роцi, Iгор Бєланов у 1986 роцi, Андрiй Шевченко у 2004-му
ставали володарями Золотого м'яча призу найкращого футболiста
Європи. Його визнали своïм учителем i чимало закордонних
тренерiв i популяризаторiв футболу. Багато вихованцiв Валерiя
Лобановського нинi успiшно продовжують справу Майстра, пам'ятаючи його
науку.
Роздуми Лобановського про футбол, завдання гравця, роботу тренера i про
вмiння перемагати на полi й у життi зiбранi в його книжцi Нескiнченний
матч…. Це друге видання книжки, оновлене й розширене 2009 року,
доповнене новими матерiалами й останнiми iнтерв'ю, називають його
творчим заповiтом.
Три крапки в назвi книжки мають своє смислове навантаження: вони
свiдчать, що життя Валерiя Лобановського у футболi триває.
42 7 слiв За матерiалами iнтернет -видань