Яка iсторична основа поеми I Франка?

Iван Вишенський реальна iсторична особа, основнi iсторичнi факти, зображенi I. Франком у його поемi, справдi мали мiсце. Вiдомо, що I. Франко, перш нiж написати свiй твiр, докладно вивчав матерiали життя I. Вишенського, написав наукову статтю про цю постать та вiдповiдну добу в нашiй iсторiï. Iван Вишенський був вiдомим лiтературним та громадським дiячем, коли в Украïнi точились дискусiï навколо Унiï, вiдбувся розкол церкви. Вiн вiдомий нам своïми творами Викриття диявола-свiтодержця, Послання до єпископiв та iншими. Вiн насправдi усамiтнився на горi Афон (це мiсце вiдоме своïми монастирями). А 1621 року мав мiсце Собор, на якому було ухвалено просити Iвана Вишенського про повернення. Усi цi факти лягли в основу поеми Iвана Франка.
Як спiввiдноситься iсторична правда та художнiй вимисел у творi? До фактiв,, вiдомих Франковi з iсторичних матерiалiв, вiн додав елементи художнього вимислу. Ясна рiч, нам нiчого не вiдомо про те, як вiдбувалась церемонiя, коли Iван Вишенський вiдiйшов вiд свiтських справ й усамiтнився в печерi, ставши монахом-вiдлюдником. I, звiсно, ми не знаємо, якi думки та переживання були на серцi Вишенського. Додаючи елементи вимислу до реальних iсторичних подiй, Iван Франко робить свiй твiр глибшим за проблематикою, головний образ яскравiшим.
Окрiм переосмислення iсторичних фактiв, Iван Франко вкладає в свою поему проблематику фiлософського та морально-етичного характеру. Це проблема вибору, проблема патрiотизму, служiння Батькiвщинi, проблема вiри та дороги до Бога. Поема жанр, що утворюється на перетинi двох лiтературних родiв епосу та лiрики. Отже, це лiро-епiчний твiр. Вiд лiрики поема успадкувала вiршовану форму та увагу до внутрiшнього свiту персонажiв, але акцент ставиться все ж не на переживаннях, а на фабулi, тобто на епiчному началi. Жанр поеми дуже давнiй, вiн виник та розвивався ще за античних часiв.
Iван Франко вiдчував щире зацiкавлення постаттю Iвана Вишенського, вивчав його iдеï та моральнi настанови. Дослiджував iсторичнi документи, присвяченi Вишенському та його iсторичному часу. Франко переклав твiр Вишенського Облiчєнiє диявола-миродержця сучасною Франковi украïнською мовою. Цей твiр побудований на основi легенди з Євангелiя, у якiй диявол спокушає Iсуса Христа. Бiблiйнi образи переосмисленi Вишенським. Йдеться про простолюдина, який захищає традицiйну православну вiру, i продажне панство, яке пiддається спокусi i готове змiнювати вiру, своï цiнностi заради вигоди.)
Iван Франко написав статтю Iван Вишенський, його час i письменницька дiяльнiсть, у якiй описав iсторичнi вiдомостi про. епоху Вишенського та його життєвий шлях, схарактеризував моральнi засади давнього письменника, основнi його твори . У цьому творi поєднано iсторичну правду, яка переважає, i елементи художнього вимислу. Вiдомо, що зiбрання 1621 року у Луцьку дiйсно вiдбулось i на ньому справдi було вирiшено просити Iвана Вишенського про повернення на батькiвщину. Вишенський жив тодi на горi Афон, останнi роки вiн провiв у печерi, де й помер у 1620-х роках. У поемi автор ставить проблему морального вибору, головний герой робить свiй вибiр, але шкодує про нього. Наприкiнцi поеми вмiщено метафоричний епiзод: Вишенський просить Господа вчинити диво, навчити його ходити по водi чи по променях, щоб вiн мiг наздогнати човен з посланцями. Пiсля палкоï молитви в серцi Вишенського настає гармонiя, спокiй, стається своєрiдне прозрiння. Вiн ступає на золоте промiння i щезає, в печерi нiкого не лишається, тiльки хрест, який головний герой поеми притискав до себе пiд час молитви. Цей епiзод метафоричний, сповнений символiчного змiсту.