Образ людини в романах Арагону

Базельськi дзвони зображують Францiю в переддень першоï
свiтовоï вiйни. Але в романi вiдчутна грозова атмосфера 30-х рокiв.
Роман кличе до пильностi, тривожно звучать дзвона антивоєнного
конгресу соцiалiстiв, що вiдбувся в Базелi в 1912 роцi. Думка про
зiткнення сил минулого й майбутнього визначає композицiю, систему
основних образiв, надає роману динамiку й драматизм. Вiдбиваючи
епоху, коли виразно чується трiск у старому будинку, Арагон на
переднiй план висуває образ людини, що вибирає шлях,
переборює соцiальну безграмотнiсть, iде кнароду.
Будуючи роман на протиставленнi антагонiстичних соцiальних сил, Арагон
робить найбiльш характерним ïхнiм втiленням образи жiнок —
Дiани й Клари. Мир боротьби й бiльших почуттiв вiдкривається
Катерине, що повстає проти тiєï угоди, що
йменується шлюбом у буржуазному суспiльствi i яка становить сенс
життя Дiани. Катерина бачить бiльше, нiж Дiана, сильнiше ïï
почуття, значнiше пориви. Це змiстовне життя, iснування якого зовсiм
невiдомо поверхневiй i самолюбнiй Дiанi, входить у роман разом з образом
робiтника-соцiалiста Вiктора. Нова жiнка з'являється у виглядi
Клари — Клари Цеткин, видноï дiячки мiжнародного робочого
руху. Роман Арагону закiнчується патетичним оповiданням про новi
вiдносини, про теперiшню любов, про нову жiнку, що народжується у
визвольному, що пiднiмає людину русi пролетарiату Доля
центрального героя роману Багатi квартали — сина мера мiста Сериан
Армана Барбентана — також визначається боротьбою, що
розпалюється. У результатi тривалоï еволюцiï, у пiдсумку
важкого досвiду життя в Сериане, а потiм у Парижi, де вiн з'явився,
порвавши з батьком, кар'єристом i демагогом, Арман iде з багатих
кварталiв. Наприкiнцi роману вiн робить патрiотичний, як
пiдкреслює Арагон, акт: вiдмовляється бути штрейкбрехером i
приєднується до страйкуючих робiтникiв. Грiзна мiць
пролетарiату проявляється й у сценi демонстрацiï робiтникiв
(у першiй частинi роману), i в антивоєнному мiтингу паризьких
трудящих (у другiй частинi), i в страйку, про яку говориться наприкiнцi
книги. Детальне вiдтворення еволюцiï Армана, його шукань
поєднує матерiал книги навколо проблеми звiльнення
особистостi. Завдяки цьому другий роман арагоновского циклу вiльнiше вiд
тiєï схематичностi, що особливо помiтна в композицiï
Базельських дзвонiв, а також у способах розкриття деяких героïв
(Вiктора, Катерини).
У героï роману Мандрiвники на iмперiалi Пьере Меркадье також
дозрiває думка про те, що життя його — життя буржуа —
абсурдна й дивовижна, що абсурдно й аморальнi моральнi пiдвалини
буржуазного суспiльства. Але сам Меркадье не здатний порвати iз цим
суспiльством. Арагон дуже докладно, дуже ретельно показує ту
безодню порочностi, що розкривається в сiм'ях з багатих кварталiв,
в iсторiях Дiани, Эдмона Барбентана, Полетти Меркадье, що не
витримує випробування на найпростiшi й самi звичайнi людськi
почуття. Це — сучаснi Дюруа; Эдмон Барбеитан навiть не
приховує своєï симпатiï до цього незначного й
цинiчного героя Мопассана
Розпад буржуазних сiмей, розвал осередку буржуазного укладу зображували
й до Арагону. У книгах Реального миру цей розпад прямо вписується
в загальну картину розпаду всього суспiльного органiзму, що
перебуває на гранi катастрофи. Навiть у перипетiях iнтимних
iсторiй вiдбивається характер епохи. В Базельських дзвонах сiмейнi
iсторiï укладенi у твердий каркас композицiï, що вiдбила
класову структуру суспiльства й долi класiв. У наступних романах сiмейнi
драми розгортаються на тлi сучасного французького мiста (в Багатих
кварталах), а потiм i цiлоï епохи (в Мандрiвниках на iмперiалi).
Пiдкреслено великi, масштабнi хронологiчнi орiєнтири:
починається iсторiя Пьера Меркадье наприкiнцi XIX столiття, потiм
наступає XX столiття, i все оповiдання пiдводить до висновку про
нову сторiнку людськоï iсторiï. Тому знецiнення цiнностей, що
переживає Пьер Меркадье, сприймається як катастрофа iдеалiв
того iсторичного перiоду, що занесений на вже, що закривається
сторiнку iсторiï