Iсторiя дослiдженНя дум

Найдавнiшi записи дум, що дiйшли до нашого часу, сягають II половини 17 ст. Перший вiдомий запис думи датується 10 сiчня 1684 р. Це твiр Козак Голота. В рукописному збiрнику Кондрацького, вiднайденому в архiвi Ягеллонського унiверситету в Краковi, зафiксовано чотири зразки дум з Волинi. Цей збiрник був виявлений i опублiкований академiком Возняком у 1928 роцi. У 1805 р. В. Ломикiвський записав 13 дум вiд невiдомого кобзаря, але вони не були опублiкованi.
Ще до того була вiдома рукописна збiрка дум Повести малороссийские числом 16. Списаны из уст слiпця Iвана, лучшего рапсодия, которого застал я в Малороссии в начале 19 века, складена на Мир-городщинi, яка вiдноситься до кiн. 18 поч. 19 ст., i мiстить IЗ текстiв. Ще остаточно не встановлено, хто зiбрав i склав першу рукописну збiрку украïнських дум, є припущення, що це був Василь Ломикiвський, помiщик с Панасiвки на Миргородщинi великий книголюб i знавець народноï творчостi . Хоч цей збiрник був вiдомий записувачам i дослiдникам фольклору, бо поширювався у багатьох рукописних варiантах, але вперше його опублiкував П. Житецький 1892 року в журналi Киевская старина, а у 1893 роцi видав окремою книжкою. У 1814 роцi збиранням дум на Полтавщинi займався князь М. Цертелєв. Вiн видав своï записи в Петербурзi окремою книжечкою пiд заголовком Опыт собрания старинных малороссийских песен у 1819 р., куди увiйшло 9 дум i 1 пiсня. Саме цiй книжечцi судилося стати першою ластiвкою украïнських фольклорних видань та публiкацiй цього жанру. Вона вiдкрила Європi i всьому слов´янському свiтовi багатство украïнського народного поетичного епосу. У передмовi до неï Цертелєв написав, що збирати украïнськi пiснi його спонукало бажання знайти украïнську Iлiаду або щось подiбне. I вiн побачив, що украïнський народ також здатний до великого творчого злету, про що свiдчать його пiснi, якi є уламками великого епосу.
З того часу поетичний епос Украïни привертав увагу багатьох науковцiв. Особливо в епоху романтизму (I половина 19 ст.).
Найвизначнiшими виданнями дум I половини 19 ст. були шiсть випускiв Запорожской старины (18331838) I. Срезневського, збiрка П. Лукашевича Малороссийские и червонорусские народные думы и песни (1836), збiрники М. Максимовича Украинские народные песни (1834) i Сборник украинских песен (1849). Остання з названих книг мала особливо велике значення. У нiй було чiтко з´ясовано ознаки жанру думи i надруковано усi вiдомi на той час думи загалом 20 сюжетiв, значна частина яких була подана в нових, досi невiдомих варiантах.
Новий етап дослiдження дум почався у 50-х роках 19 ст., коли з´явилися не тiльки тексти дум, а й описи кобзарського середовища, в якому вони побутували.
Дуже важливе значення для украïнськоï фольклористики мала збiрка пiсень у записах поета-романтика А. Метлинського Народные южнорусские песни (К., 1854), де крiм дум, подаються короткi коментарi i вiдомостi про виконавцiв. Подiбною до неï була двотомна праця П. Кулiша Записки о Южной Руси (Т. 1, 1856; Т. 2, 1857). Тут публiкацiя епiчних творiв здiйснювалася за новим принципом у тiсному зв´язку iз побутом та життям ïх носiïв. Зокрема, тексти дум розташовувалися за репертуаром кобзарiв, подавалася бiографiя i характеристика кожного з них, портрети, описувалася манера виконання дум. У 1856 р. М. Маркевич видав у Києвi збiрник Южно-руськi пiснi з голосами, де була вмiщена дума Проводи козака i музичний супровiд до неï. Це вважається першою публiкацiєю мелодiï дум.
У 60-х роках пiд тиском Валуєвського циркуляру фольклористична дiяльнiсть звужується, i тiльки в 70-х роках посилюється iнтерес до вивчення дум та виконавськоï манери кобзарiв. Так, у першому томi Записок Юго-Западного отдела Русского географического общества (1873) докладно розповiдається про вiдомого спiвця Остапа Вересая, його манеру виконання. Знову з´являються новi видання, серед яких статтi i публiкацiï дум М. Костомарова в журналах Беседа та Запорожская старина. Найґрунтовнiшим на той час було видання Исторические песни малорусского народа с объяснениями Вл. Антоновича и М. Драгоманова (Т. 1, 1874; Т. 2, 1875), де упорядники вмiстили майже всi вiдомi думи (17 текстiв) з коментарями iсторичних реалiй. Значним досягненням були видання О. Русова, М. Лисенка, який, крiм текстiв, записував мелодiï дум у виконаннi кобзаря Остапа Вересая.
У 8090-х роках було записано ряд нових варiантiв дум. Важливе мiсце в iсторiï дослiдження зайняла праця П. Житецького Думки про народнi малоруськi думи (К., 1893). У нiй автор зробив пiдсумок вивчення жанру, визначив мiсце серед iнших фольклорних жанрiв, охарактеризував дiяльнiсть народних спiвцiв носiïв цих творiв. Вiн аналiзує епос з точки зору теорiï його аристократичного походження. Окрiм теоретичноï частини, у книзi опублiкувався ряд нових дум. У 1897 р. у Чернiговi вийшов збiрник Думи кобзарськi Б. Грiнченка.
У збираннi, публiкацiï, вивченнi дум активну участь брали М. Лисенко, П. Мартинович, О. Потебня, М. Сумцов, В. Перетц, Д. Яворницький, I. Франко та iн.
Новий етап у вивченнi думового епосу на початку 20 ст. пов´язаний з iменами Лесi Украïнки , яка у 1908 р. на власнi кошти органiзувала експедицiю для записування дум на фонографi, та Ф. Колесси, який здiйснив цей задум на Полтавщинi та в Києвi. Результатом ïх спiльноï працi стало двотомне видання текстiв дум з мелодiями (Мелодiï украïнських народних дум, Львiв , Т. 1, 1910; Т. 2, 1913). Ф. Колессi належать й iншi важливi працi про цей жанр, зокрема у 1920 p. вiн видав у Львовi збiрку Украïнськi народнi думи, а в 1921 дослiдження про ґенезу народних дум. Вiн вперше дав науково обґрунтоване визначення словесноï та музичноï форм жанру. У 1919 р. виходять також Украïнськi думи та пiснi iсторичнi, упорядкованi Д. Ревуцьким.
До сучасних дослiджень дум найбiльший внесок зробили М. Рильський , М. Стельмах, М. Родiна, Г. Нудьга, С. Мишанич та iн.