I чужому научайтесь, i свого не цурайтесь

Iнтелектуальна хвиля з головою накрила людство нового тисячолiття. Ми
досягли висот комп'ютерноï технологiï, злилися в одвiчне цiле
з Iнтернетом. Все, що ранiше було запроваджено на одi, прийшло i до нас.
Це, звичайно, має для нас велику користь. Разом iз цим до нас
прийшло iноземне телебачення, пiснi. Молодь бiльше
орiєнтується в закордонних придбаннях, але втрачає
орiєнтир у вiтчизнянiй культурi. Наша держава стала незалежною,
але ще багато залишається працювати у напрямi вiдродження
нацiональноï культури i мистецтва. Забувати про своє минуле,
не знати i не пам'ятати своєï iсторiï- це ознака того,
що людина втрачає частину своєï духовностi, часточку
себе. Можна багато чого запозичити в iнших, але це не означає те,
що можна забути про своє, рiдне. Лелека повертається в
своє гнiздо, тому що там ïï осередок, там ïх
рiдний куточок. Квiтцi дуже важко рости в iншому мiсцi.

Забудеш рiдний край, Тобi твiй корiнь всохне,

такi слова
є визначенням того стану, в який потрапляє людина, коли
вiдрiкається вiд своєï землi. Великий патрiот
нашоï держави, вiрний син Украïни Т. Шевченко в
поезiï I мертвим, i живим… наголошує на тому, що не
треба цуратися свого, треба любити свою Батькiвщину, як рiдну неньку,
захищати ïï, поважати. А поняття Батькiвщина охоплює
любов i до рiдноï хати, i до батькiв, i до друзiв, i до землi, i до
мови. Деякi i досi з презирством i неповагою ставляться до рiдноï
мови, багато хто ïï не знає i не розумiє. Але це
ганьба! Жити в Украïнi й спiлкуватися мовою iншого народу! Так
склалося iсторично, i це все можна зрозумiти. Але у нашого народу
немає навiть бажання оволодiти цим словесним багатством. Ми краще
будемо говорити росiйською, англiйською, лише не украïнською. Не
поважати рiдну мову це як не поважати матiр. У мовi вираження
нашоï нацiональноï свiдомостi, власного людського я. А так
хочеться, щоб у нашiй краïнi було все гаразд: мир, спокiй, панувала
любов до рiдного краю. Менi здається, що тодi наша Украïна
вирушить вперед назустрiч прекрасному життю. А мова ? Мова нехай
дзвенить чистим струмочком, здiймається догори бiлим голубом на
щабель свiтовоï поваги i слави!