Художнi особливостi вiршiв Iвана Величковського (Млеко i Зегир з полузегарком)

Iван Величковський рiк народження невiдомий, помер 1701 року.
Украïнський поет епохи бароко. Збереглося мало вiдомостей про цю
особистiсть. Вiдомо, що деякий час працював у Чернiговi в друкарнi Л.
Барановича, згодом став священиком в Полтавi. Автор панегiрикiв,
епiграм, курйозних та лiричних вiршiв релiгiйного i свiтського змiсту,
перекладач. Теоретик фiгурного вiршування. Най-вiдомiшi твори: Вiрш до
Лазаря Барановича (1683), Вiрш до Iвана Самойловича (1687), збiрки Зегар
з полузегарком (1690), Млеко (1691).
Давня лiтература нерозривно пов'язана з церковною тематикою. Будучи
пресвiтером полтавськоï Успенськоï церкви, тобто людиною
глибоко релiгiйною, Iван Величковський, природно, усiма способами
намагається увiчнити славу Божу, донести i пояснити бiблiйнi
iстини про спосiб життя: чому потрiбно радiти, чого уникати. Церква мата
безпосереднє вiдношення до освiти, а прикладною частиною до
шкiльних поетик XVII-XVIII ст. було вчення про курйозний вiрш, саме такi
вiршi i є зразком творчостi Iвана Величков-ського: з них
складаються двi збiрки, об'єднанi присвятами — складенi у
славу Дiви Марiï та адресованi митрополиту Ясинсько. му.
Спiльною є тематика творiв, але вiдмiннi спосiб вiршування та
структура книжок. Збiрка Зегар… (у перекладi з польськоï
— Годинник) складається з кiлькох частин. Зегар —
вiршi на кожну з 24 годин доби, в яких автор проводить паралелi мiж
бiблiйними числами i годинами: Час третiй возглашаєт: Радуйся,
невiсто, От тройца єдиного родившая чисто.
У Полузегарку подiленi години дня i ночi. Основна iдея Ми-нут —
минущiсть цього свiту i вiчнiсть царства Божого: кожен отримає, на
що заслуговує:

• Минет старчсство
• Минет багатство
• Минет мученiя

У Квадрантесi (кожнi п'ятнадцять хвилин, на якi подiлена година) знову проводяться числовi паралелi — з цифрою чотири:

• Iоанн, Лука, Марко i Матфей в початку
• Чтут бога воплощенна, то и єго матку.

Збiрка Млеко, от овцы пастыру належ-ноє починається так само iз посвяти Марiï, а також вiршiв на герб митрополита В. Ясинського. I якщо у першiй збiрцi автор порiвнював зiрки, що на тому зображенi, мiсяць i стрiлу iз виглядом годинника, то у другiй проводиться паралель iз млєчной дорогой, що у небi. Вдаючись до пояснення причин, що спонукали його до написання вiршiв, автор наголошує, що вони створенi на зразок iноземних, але у славу Божу, на той час серед творiв Малоï Росiï, за словами Ве-личковського, таких вiршiв не було. Автор нарiкає, що написання ïх надзвичайно складне i потребує багато часу.
Серед вiршiв представленi так зване ехо, в яких останнi два склади
є нiби луною, вiдголоском, тобто дублюються, i є водночас
вiдповiддю на поставлене питання:

• Что плачеш, Адаме: земного ли края?
• Рая.

Чимала частина збiрки вiдведена рiзним Ракам — лiтеральному, словному, прекословному, у них вiдповiдно рядки, слова можуть читатися в обох напрямках i виражають при цьому той самий або протилежний змiст. Анна во дар бо имя ми обрадованна. Єдиногласний i єдинопадежний вiршi написанi так, що в одному вiршi наявнi лише однаковi голоснi або усi слова стоять в одному вiдмiнку:

• Слово полотоносно
• Многоплотоносно
• У азбучному кожне слово починається з наступноï лiтери алфавiту:
• Аз Благ Всiх Глубина…

Виражаючи основнi iдеï, утверджуючи заповiдi, оповiдаючи бiблiйнi iсторiï (усi вони так чи iнакше пов'язанi iз образом Дiви Марii), автор подає теоретичне визначення кожноï з поетицьких штучок i показує ïх практично i при цьому виявляє варте наслiдування майстерне володiння мовними засобами, майстерне поєднання образностi, змiсту i форми.