Героïчний епос

Так показує дослiдження розвитку культури рiзних народiв, кожна
нацiя в добу свого виникнення i становлення створювала героïчний
епос, в якому увiковiчнювала славнi героïчнi вчинки народних улюбленцiв-
героïв. Високохудожнiми зразками героïчного епосу, що
посiдають видатне мiсце у свiтовiй народнiй поезiï, вважають
старогрецькi Iлiаду та Одiсею, карелофiнську Калевалу, iрландськi саги,
англосаксонський Беовульф, давньонiмецьку Пiсню про Нiбелунгiв,
французьку Пiсню про Роланда, iспанську Поему про Сiда, а також
найбiльший у свiтi за обсягом киргизький героïчний епос Манас,
вiрменський епос Давид Сасунський, сербськi епiчнi пiснi та iн. Кожен
поетичний епос, як справедливо зазначає Г. Нудьга, це значною
мiрою творче обличчя народу, вияв давностi i зрiлостi його духовного
життя, ознака того важливого етапу розвитку, який називають
самосвiдомiстю, розумiнням свого мiсця в свiтовiй iсторiï….
Свiй нацiональний епос, який став iсторичним свiдченням зрiлостi
нацiï, ïï здатностi вiдчувати власне значення у
всесвiтнiй iсторiï, витворив i украïнський народ. До нього
можна вiднести найдавнiшi за походженням, тому й найменше вiдомi в
сучасну епоху, билини та бiльш пiзнi жанри думи та iсторичнi пiснi. Це
епiчно-лiричнi твори , переважно героïчного, рiдше соцiально-
побутового характеру. Хоча вони багато в чому (особливо за змiстом,
тематикою, деякими елементами поетики та художнього вислову) подiбнi,
все ж кожен з цих жанрiв має своï жанротворчi чинники,
властивi лише йому поетичнi прийоми, тому вони суттєво
вiдрiзняються, тому ïх слiд розглядати окремо.