Етика спiлкування (стаття в газету на морально-етичну тему)

Слово етика часто асоцiюється з мораллю, нудними повчаннями
батькiв, безглуздими обмеженнями, якi накладають I, на себе люди, аби
зiпсувати собi усi радощi життя. Етика спiлкування вираз трохи кращий,
хоча й вiд нього вiдгонить чимось нудотно-правильним, як думки маминих
мазунчикiв, якi (мазунчики) вчаться тiльки на вiдмiнно, не палять i не
ходять на дискотеки.
Однак усе не так просто. Етичнiсть конкретноï людини
здається несуттєвою рисою характеру, доки на вас не
впливають ïï вчинки. Якщо вам випадало колись бути в дитячому
таборi при розподiлi по палатах, то проблема гiдних сусiдiв раптом
поставала несподiвано гостро. Якщо ви залежали вiд нечесних людей або
тих, хто не додержує свого слова, то певен, що ви зрозумiєте
мене.
Етичнi принципи людини це тi закони iснування, яким вона
пiдпорядковує своï вчинки. Зрозумiло, що кожному
виднiше… з погрiбника; в усьому можуть бути крайнощi: якiсь
принципи нам можуть здаватися абсурдними, як-от: берегти свою
незайманiсть до одруження, не вживати алкоголю; а деякi люди з невiдомих
причин перетворюють кожен свiй день на якесь етичне животiння те не
роби, того не кажи, того уникай! Жах який! Але з безпринципними людьми,
як показує практика, простiше тiльки з першого погляду, а в
дiйсностi набагато складнiше. За вiдсутностi iдеалiв i переконань у
спiлкуваннi нема й не може бути нiякоï стабiльностi. Нiхто не може
передбачити наслiдки того чи iншого ïх учинку чи реакцiï на
певнi обставини. Якщо ж ця тенденцiя прогресує, то суспiльство
проголошує таких людей соцiально небезпечними й захищається
вiд них куленепробивними вiкнами психiатричних лiкарень i тюремними
ґратами. Цiкаво й те, що нiхто, навiть запеклi кримiнальники, не
вiтає й не приймає повноï аморальностi. Навпаки, тi ж
в'язнi досить жорстоко карають iнших за порушення власних, хоч i вовчих,
але законiв! Як же утримати рiвновагу, не перетворюючи життя нi на купу
за
борон, нi на торжество тваринних iнстинктiв? Є одне правило: Як
хочете, щоб до вас ставились, так i ви ставтесь до iнших. Якщо ж,
скажiмо, нiколи не бажаєте агресiï щодо себе, то варто зовсiм
виключити ïï зi своïх норм ставлення до людей.
Ще однiєю серйозною проблемою є ставлення до новоспеченого
американського iмперiалiзму. Культурна, економiчна, полiтична й,
нарештi, вiйськова експансiя ось шлях насильницькоï
демократизацiï свiту в ïï новоамериканському варiантi.
Падiння Iраку показало безперспективнiсть вiдкритого й самотнього опору
цьому дволикому монстровi. Можливо, всесвiтнiй рух антиглобалiстiв
намiтить форми обстоювання власного курсу кожноï держави. Що ж до
нашого статусу в європейському товариствi й можливостi вступу до
Євросоюзу, то цей статус доволi низький. По-перше, нiхто нас у
Європi не чекає. Як кажуть, менше народу… По-друге,
вкотре проти нас спрацьовує нерiшучiсть у реформах i намаганнi
догодити всiм. Непрозорiсть економiки, недосконалiсть законодавства, корум-
пованiсть чиновницького апарату вiдлякують членiв iноземних експертних
та iнвестицiйних комiсiй.
Є й позитивнi досягнення. За роки незалежностi нас нарештi стали
сприймати як окрему державу, а не частину Росiï. Поволi
зростає iнтерес до специфiки Украïни, ïï культури й
iсторiï. Дiаспора стала повноцiнною частиною материковоï
Украïни й вiдiграє певну роль у формуваннi позитивноï
свiтовоï позицiï щодо нашоï держави. Яким я уявляю собi
майбутнє Украïни? Якщо ми, украïнцi, не змiнимося, не
дуже обнадiйливим. Ми самi головна й принципова перешкода на шляху до
власного щастя.