До творчостi Данте Алiг'єрi

Данте Алiг'єрi народився 1265 року у Флоренцiï. У тi часи в
мiстi вирували активне полiтичне життя: боролися двi партiï
гебелiни та гвельфи. Першi i них були прихильниками iмператорського
ладу, другi, вiдповiдно, його протнивниками. Данте належав до так званих
бiлих гвельфiв. Еволюцiя полiтичних поглядiв Данте непроста, наприкiнцi
свого життя вiн став прихильником гебслiнiв. Данте вiв активне полiтичне
життя, був громадським дiячем. Його лiтературнi твори часто вiдображали
його роздуми над соцiальною ситуацiєю, але мали й загальний змiст,
бiльш символiчний та фiлософський. У лiтературних творпх Данте часто
зображував своïх сучасникiв, тобто реальнi постатi. Поет належав до
давнього роду, багато часу присвятив самоосвiтi, був освiченою та
ерудованонi людиною. За своï полiтичнi переконання зазнав гонiнь,
змушений був покинути Флоренцiю. Помер 1321 року у Равеннi.
Усупереч традицiï, свою поему Данте написав не латиною, а
iталiйською, чим зробив ïï зрозумiлою всiм мешканцям
Iталiï. Саме через творчiсть Данте i а iнших митцiв доби
Вiдродження iталiйська мова значно розвинулась, ставиш повноцiнною
лiтературною мовою. Мiфологiчнi й бiблiйнi образи, використанi Данте,
також дуже рiзноманiтнi: це i Мiнотавр, i перевiзник Харон, Iуди,
апостолiв, Люципера.
Божественна комедiя створена у жанрi видiння, тобто автор оповiдає
про
тi подiï, якi начебто бачив на власнi очi. Це дає змогу
зображувати нереальнi подiï, надаючи ïм пафосу реальностi,
робити свiй твiр символiчнiшим. Божественна комедiй. Данте глибоко
символiчний твiр. Побудований як подорож героя Пеклом Чистилищем та
Раєм, вiн зображує основнi людськi пороки та чесноти. Люди,
що не зробили анi доброго, анi поганого за життя. Навiть бездiяльнiсть
Дайте вважає грiхом, адже вiдстороïюнiсть, вiдсутнiсть
власного ставлення i власноï життєвоï позицiï не
може бути схвальним вибором людини. Лихварi, скупi, грабiжники,
хабарники. Окрему увагу Данте придiляє грiшникам, якi матерiальне
поставили вище вiд духовного. У чому б не полягав ïхнiй грiх (чи у
надмiрнiй скупостi, чи у марнотратствi), Данте зображує цих людей
в одному з кiл Пекла. Цей епiзод вчить нас цiнувати духовне, правильно
ставитись до грошей, вмiти визначати головне та другорядне в нашому
життi.) Люди, що лестили. (Здавалося б, лестошi лише слова, але автор
вважає це великим грiхом, розмiщуючи улесникiв в одному з кiл
Пекла, зауважмо,не в перших колах! Гiднiсть людини, що не дозволяє
ïй лестити та при
нижувати себе, була однiєю з найбiльш поцiнованих рис людини за
часiв Вiдродження. Данте сповiдує iдеали гiдностi, чесностi у
стосунках з iншими людьми. Але ця прямота i чеснiсть має бути в
межах стриманостi, адже люди, що надто гнiвались на своïх ближнiх
також зазнали пекельних мук.
Єретики, духовенство. Данте не боïться змальовувати у
своєму Пеклi духовенство, яке торгує посадами, зраджуючи
гiднiсть духовного сану. Глибоко вiруюча людина, Данте вважає, що
священики мають бути зразком для своєï пастви. Нечесних
представникiв духовенства вiн розмiщує усвоєму Пеклi.
Зрадники. Зрадники спокутують свiй грiх вiчними муками в одному
зостаннiх кiл Пекла. Звiдси ми доходимо висновку, що сам Данте вважав
зраду одним iз найтяжчих людських грiхiв. Змалювання тих чи iнших грiхiв
у Божественнiй комедiï грунтується не лише на релiгiï, а
й на неписаних законах людськоï поведiнки, на одвiчних моральних
засадах людського життя.
Люцифер, Iуда, Брут, Кассiй. У своєму творi Данте описує
безлiч образiв вiдомих iсторичних осiб, образiв бiблiйних та
мiфологiчних. На сторiнкахБожественноï комедiï ми
зустрiчаємо образи античних i середньовiчних поетiв, мислителiв,
правителiв та священикiв, мiфологiчнi образи Харона, Мiнотавра та iншi.
Люципера, втiлення свiтового зла, Данте зображує па самому днi
Пекла, поруч iз ним найбiльшi зрадники за всю iсторiю людства: Брут,
Iуда.