Чому i вiд кого треба охороняти природу?
У школi нас вчать, що природнi ресурси це народне багатство, що природу треба охороняти. Це все правильно, але чи завжди ми замислюємося над своïми вчинками, чи кожен може впевнено сказати, що вiн не шкодить природi рiдного краю? I взагалi, чи всi розумiють, що таке природа, чим вона є для нас? Маля скаже: Природа це все, що нас оточує. А менi здається так: природа це цiлiсна система Всесвiту, а людина в нiй одна з ланок, причому найактивнiша. Люди давно вже втручаються в природнi процеси: змiнюють рельєф поверхнi землi, створюють новi русла рiчок та штучнi озера, розводять однi види рослин i тварин та знищують iншi, добувають кориснi копалини, поки вони ще є. А що буде потiм, мало хто замислюється. Ну, припустiмо, води вистачить усiм. А газ, нафта, вугiлля? Повiтря, на перший погляд, нiкуди не дiнеться, але ж яке воно? У селi це не так помiтно, а в мiстi, особливо великому, дихати вже просто нiчим, бо повiтря забруднюють i автомобiлi, i труби заводiв та фабрик, i навiть листя восени двiрники згрiбають у великi кучi та спалюють. А якби прикопали та воно перегнило, було б подвiйна користь: i добрива непоганi, i повiтря без диму. Забруднюється повiтря забруднюються нашi легенi. Викидає завод у рiчку вiдходи виробництва i отруюється все навкруги: трава, яку ïдять корови, вода, яка згодом потрапляє до нашого водопроводу. Таким чином виходить, що людство рубає гiлку, на якiй сидить. Отруйна вода тече до моря, i якщо нам вдалося уникнути отруєння через питну воду, то попереду ще риба, виловлена в тому ж самому морi, разом в накопиченими в ïï тiлi хiмiчними речовинами. Щось не дуже райдужнi перспективи бачу я в майбутньому для людства. А може, людство це помилка природи? I правда, жодний гвинтик природного механiзму не прагне до самознищення або до погiршення мов свого iснування. Так, звичайно, є така наука екологiя , але захищає природу не наука, а державнi закони, тiльки не всi люди хочуть ïх виконувати. Екологiя вивчає, якоï шкоди завдає природi людська дiяльнiсть, та пiдказує шляхи вирiшення цих проблем. Ось, наприклад, була така тварина морська корова. Вся ïï вина полягала в тому, що вона мала смачне й поживне м'ясо. Мисливцi нищили усiх морських корiв за якихось тридцять рокiв, i тепер ми можемо побачити цю цiкаву тварину тiльки на малюнках. Але в природi нiщо не може зникнути просто так, без якихось наслiдкiв, бо все нiй взаємопов'язане. I тому, шкодячи природi, ми в чомусь обдiляймо самi себе. У нашому мiстi є музей природи, одна кiмната якого присвячена Червонiй книзi. Тут можна побачити рослини й тварин, якi зникають з нашоï флори та фауни. Менi запам'яталися такi рослини: пiвонiя тонколиста, сон-трава та едельвейс. Ну, звiсно, тих тварин, яким загрожує цiлковите зникнення, ми врятувати не в змозi. Для цього iснують державнi заходи, створюються заповiдники та заказники. Екскурсовод у музеï розповiдала нам, як вченi рятували ховрахiв у тому районi, де чисельнiсть цих тварин загрозливо зменшилася, створили заказник заборонили проводити господарську дiяльнiсть цiлих п'ятдесят рокiв. I популяцiя ховрахiв почала вiдновлюватися! Якщо так багато можуть зробити для природи вченi, то й ми, школярi, теж можемо допомогти природi рiдного краю. Наприклад, вирощувати тi рослини, яких залишилося дуже мало. А хто не вмiє чи не хоче вирощувати, той може принаймнi не рвати в лiсi та в полi дикi рослини. I все ж найголовнiше наше завдання не шкодити природi, не забруднювати воду, повiтря, лiс. Дуже часто школярi, вiдпочиваючи в лiсi, викидають консервнi банки, пластиковi або склянi пляшки, полiетиленовi пакети. Нi на мить вони не замислюються, як себе почуває при цьому лiс, який дав ïм притулок та вiдпочинок. А якби зрозумiли, що лiс живий, що йому боляче так само, як i нам, коли в око залетить комаха. Тiльки ми можемо звiльнитися вiд стороннього предмету, а лiс не може, вiн потребує нашоï допомоги. Є такi туристи, що навiть вогнище не гасять, коли йдуть додому. Ну, це вже зовсiм злочин. Подме вiтер, i може спалахнути лiсова пожежа, а з нею вже школярi не упораються. Доведеться викликати пожежникiв, а порушники мають вiдповiдати за свiй вчинок перед законом. Минулоï весни дiти нашого та паралельного класiв разом з учителем трудового навчання посадили в скверi бiля школи саджанцi дерев берези, горобини, кленiв, лип. Влiтку, на канiкулах, ми по
