Беккi Шарп героïня роману без героя Теккерея Ярмарок марнославства

Беккi Шарп — справжня героïня у свiтi, що iснує у
вiдповiдностi з неписаними законами ярмарку марнославства, образ
якоï запозичений Теккерея iз знаменитого Шляхи паломника (1678-
1684) Д. баньян. Б.Ш. — З утроби тiєï ярмарку, де
торгують честю, життями, душами. Це ïï вiртуозне втiлення.
Холодна розважливiсть — тольо одна з властивостей героïнi,
перш за все артистично обдарованоï натури, що володiє
рiдкiсним жiночим шармом i майже гiпнотичним впливом на оточуючих.
Зiставляючи Б.Ш. з ïï подругою Емiлiєю Седлi-Осборн,
автор змушений визнати якiсну перевагу Б.Ш.: про Емiлiï йому часом
нiчого сказати — так бiдний i елементарний свiт цiєï
класично блакитний героïнi, на вiдмiну вiд типологiчно подiбних
героïнь Ч. Дiккенса позбавленоï ореолу чудесного,
фантастичного неправдоподiбностi. Програючи свого великого сучасника в
художностi, Теккерей виграє як реалiст. До Б.Ш., жадiбноï та
безсовiсноï авантюристцi, вiн прагне пiдходити реалiстично,
сумлiнно вiдзначаючи не тiльки дурнi, але й рiдкiснi добрi порухи душi
своєï героïнi. Так, при всiх своïх вадах вона в
певному сенсi чесна, хоча б перед собою. Автор з явним спiвчуттям
називає причини, що породили в героïнi комплекс якостей, що
сформували цю лицемiрну, подловато натуру: користь, егоïзм i нужда
— саме в такiй послiдовностi. Холодна вiд природи, Б.Ш. нi в кого
не потребує. З деяким збентеженням автор констатує чи не
єдиний виняток: прихильнiсть до неодноразово зраджували
героïнею лагiдноï дурочка Емiлiï, ïï —
часом! — Неясне вiдчуття провини перед подругою. Б.Ш. — дитя
артистичним свiту, вона донька вчителя малювання i французькою
“канатноï танцiвницi. Теккерей неодноразово вiдтворює
прикмети ïï зовнiшнього вигляду (не настiльки частий прийом у
романi XIX столiття): вона маленька, руденька, зеленоока. У залежностi
вiд поставленоï задачi героïня може бути сiренькоï мишкою
i чарiвноï Серцеïдки — такi перетворення для неï
так само природнi, як природна здатнiсть при нагодi — щоб виявити
смиреннiсть i зворушливу некомпетентнiсть — заговорити ламаною
французькою, яким вона володiє досконало. Б.Ш. спорiднена Шерiданом-
ськоï ледi Тiзл, з насолодою неофiта що грає в школу
лихослiв'я, з подивом i цiкавiстю осягає ïï закони.
Тiльки для ледi Тiзл це випадкова гра, а для Б.Ш. участь у
теккереïвський школi лихослiв'я — суть, природа . Вона
холодний, розважливий гравець, абсолютно не здатний захопитися або
забутися, — блискуча актриса театру вистави в розхожому
сприйняттi. Героïня в якомусь сенсi впливає на змiну
iнтонацiй авторськоï розповiдi, в якому то байдуже, то з тихим
обуренням, то з явним спiвчуттям, то гидливо описуються ïï
подвиги. Шлюб з добродушним Балбесом, дворянином Родоном Кроулi для
неï — тiльки щабель, за якою має послiдувати неминуче,
послiдовне сходження. У якийсь момент свiтськоï кар'єри Б.Ш.
виникає iлюзiя можливостi ïï прилучення до самих верхах,
адже ïï мета меж не має. Все вище i вище — так
високо, як тiльки можна.
Символiчна вiдведена ïй роль в однiй з театралiзованих шарад: вона
грає Клiтемнестру, i абсолютно очевидно, що вона здатна i на
вбивство. Б.Ш. — iдеальна модель людини, що вирiшила пройти через
все. Вона дiйсно здатна на все, крiм почуття любовi, в якiй
вiдмовляє навiть своєму синовi. Частково вона порiвнянна з
вовчицею Глафiрою з п'єси О. М. Островського Вовки та вiвцi
— ïх рiднить холодна, лицедiйськiй i хижа природа, але Шв.Ш.
зовсiм немає готовностi радiти життю. Насолода ïй приносить
тiльки чергове досягнення поставленоï мети. Поразка й самотнiсть
приймаються героïнею мужньо, хоча упокорюється вона тiльки
пiсля вiдчайдушноï боротьби. Зустрiчаючи старих знайомих, якi не
бажають ïï дiзнаватися, вона розумiюче, iронiчно
посмiхається.